Хто найвпливовіша людина Переяслава у 2023 році: четверта п’ятірка

Інформатор підготував перелік із 25 найвпливовіших людей Переяслава. Сьогодні презентуємо четверту п’ятірку.

Вже втретє у своїй історії Інформатор визначає найвпливовішу людину Переяслава. Ми зібрали 25 претендентів, розділили їх на п’ять п’ятірок. Переможець кожної вийде до фіналу, де й визначиться найвпливовіший. У третьому голосуванні перемогу здобув журналіст та активіст Максим Левченко. Із 42% голосів (502 людини) він випередив волонтерку Ольгу Дригу, у якої 27% голосів.

Відбираючи 25 найвпливовіших людей Переяслава у 2023 році, ми послуговувались кількома опціями:

• публічність;
• впізнаваність;
• активність у 2023-му;
• сприяння захисту України.

Сьогодні презентуємо четверту п’ятірку. Проголосувати за свого фаворита ви можете в нашому Telegram-каналі.

Лідія Оверчук, секретар міської ради Переяслава

(номінована вдруге)

Лідія Оверчук не має мети бути найвпливовішою, найактивнішою та найпомітнішою. Здається, навпаки, радше бажає лишатися на другому плані та спокійно виконувати свою роботу. Так і було майже протягом всього 2023 року, проте його закінчення змусило заговорити про секретарку міської ради. І знову ж таки вона для цього не зробила нічогісінько.

16 листопада у залі засідань міської ради зібралося дуже багато людей. Вони хотіли почути звіт міського голови та вимагали в нього виділяти бюджетні гроші тільки на потреби захисників, а не на капітальні ремонти, як було протягом року. Вячеслав Саулко чи не вперше за своєї каденції на сесію не прийшов, мовляв, через відрядження до Києва. Надскладне та емоційне засідання провела секретарка ради Лідія Оверчук. І вона із цим впоралася чудово. Окрім того, що розглянули всі питання порядку денного (що за головування Саулка віднедавна не завжди вдається), всі охочі змогли висловити свої думки, їм просто ніхто не затуляв рота, відповідно не провокував на зайві емоції.

На тій сесії активісти просили депутатів висловити недовіру голові, та все ж це питання типу перенесли на позачергову сесію. Саме в цей міжсесійний період багато хто задумався: “А що ж буде, якщо Саулко справді складе повноваження?”. Так ось – згідно із законом, обов’язки голови до позачергових виборів має виконувати саме секретар ради (при цьому під час воєнного стану у місті можуть заснувати військову адміністрацію і призначити голову, так би мовити, з держави). Неодноразово від активістів доводилося чути, мовляв, “краще б керувала Оверчук, ніж Саулко”. Зрозуміло, що Лідія Оверчук не хотіла ні таких розмов, ні таких перспектив. Вона досі, попри все, залишається людиною Саулка, про що свідчить те, як голосує у неоднозначних питаннях. Проте перші дзвіночки (та що там – справжні дзвони!) вже пролунали. Не виключено, що у певний момент Оверчук просто буде змушена брати на себе відповідальність.

Віктор Коркач, начальник ВУКГ

(номінований втретє)

Відверто, редакція до останнього сумнівалася, чи варто цьогоріч додавати Віктора Коркача до переліку найвпливовіших. Проте неймовірна кількість публічних згадок про нього та його підприємство все ж переконала нас. На жаль, так виходить, що згадки ці далеко не завжди були позитивними, скоріше, зазвичай негативними. Певно, найрезонанснішою щодо нього була публікація депутата Бориспільської райради Юрія Бобровніка, який також потрапив до переліку найвпливовіших. Він написав, що намагався дізнатися, скільки заробляє Коркач, бо, мовляв, до нього дійшли чутки, що за місяць він отримує 100 тисяч гривень. Зрештою, згідно із відповідями, які Бобровнік все ж отримав (хоча й не без проблем), начальник ВУКГ справді кілька місяців 2022 року мав зарплату разом із преміюванням понад 100 тисяч гривень. Звіт за 2023-й депутату не надали.

Це потім неодноразово “аукнеться” Віктору Коркачу. Зокрема, коли для ВУКГ виділятимуть дотації із міського бюджету, бо підприємство не здатне було заплатити за електроенергію. Або ж – коли ВУКГ клопотало про підвищення тарифу на воду. Це питання було особливо болісним для суспільства, і найбільше їх обурювало те, що керівник підприємства, яке не може звести кінці з кінцями, має таку високу заробітну плату.

Ніхто не сперечається, що Переяславське ВУКГ важливе та необхідне підприємство для нашого міста. Проте інколи здається, що ним можна керувати краще. Очевидно, що міський голова про це навіть не задумується, оскільки публічно жодного разу не висловив хоча би мінімальних претензій Віктору Коркачу. Про що ж, як не про впливовість того, це може свідчити?

Олександр Пасічник, депутат міської ради Переяслава

(номінований вперше)

Олександр Пасічник – директор підприємства “Авто Пас Лайн”, чи не найпопулярнішого перевізника на Переяславщині. Окрім того, що його маршрутки, які їздять до Києва, суттєво вирізняються якістю серед конкурентів, він ще й постійно допомагає армії: чи то щось чи когось підвезти, чи то відремонтувати якусь техніку тощо. І в цілому, не як керівник автопідприємства, а як активний громадянин, Пасічник постійно допомагає захисникам і не цурається писати про це у Facebook. Він і автомобілі на передову передавав, і підтримував різноманітні благодійні заходи, і купував менш масштабні та не менш потрібні хлопцям речі. Словом, сміливо можна називати його волонтером.

Та все ж до переліку найвпливовіших Олександр Пасічник потрапив завдяки своїй депутатській діяльності. Так, він голова фракції “Європейської солідарності” у міськраді Переяслава, і вже лише цей факт мав би свідчити, що він в опозиції до влади, яку в нас, як і в більшості регіонів країни, складають представники “Слуги народу”. Однак ми бачимо, що партійна приналежність принаймні у наших реаліях не має жодного значення. Деякі представники “ЄС” спокійно примкнулися до провладної більшості (вона ж наче ще зберігається у міського голови). А ось Пасічник не просто залишився у так званій опозиції, а й став одним із найактивніших депутатів.

Помітно, наскільки він неприємний владі, зокрема, міському голові, тому що надзвичайно прямий у своїх висловлюваннях. Якщо інші депутати навіть критичні випади намагаються подавати чи то толерантно, чи то просто м’яко, Пасічник називає речі своїми іменами. У цьому з ним може позмагатися хіба що однопартієць Григорій Порало. Проте той все ж у своїх виступах більше оперує емоціями, тоді як Пасічник знаходить факти, які можуть бути незручними для влади, й використовує їх.

Григорій Порало, депутат міської ради Переяслава

(номінований втретє)

Григорій Порало – головний меценат та захисник інтересів Великої Каратулі. Здається, що й нагадувати про це вже зайве, тому що, певно, жодна добра справа, яка відбувається у цьому селі не обходиться без Порала. Під час повномасштабної війни він ще й активно допомагає захисникам, щоправда, не популяризує свою діяльність настільки широко, як міг би. Проте йому, можливо, і не обов’язково, так би мовити, “піаритися”. Навіщо йому це? Уже досягнув успіху в житті, вже має повагу та впізнаваність серед земляків. Не забувайте, що на місцевих виборах у 2020-му він здобув найбільше голосів серед всіх кандидатів у депутати – 219.

Вочевидь, і ця чергова номінація Григорію Поралу не потрібна. Однак ми ніяк не могли не внести його до переліку найвпливовіших, бо він у 2023-му був помітним, як не крути. Особливо, наприкінці року, коли у міській раді були, скоріше, мітинги, аніж сесії, і коли багато хто з депутатів та посадовців просто хотіли тихо відсидітися, перечекати. Дехто ж виходив на перший план. Серед таких – Порало. На сесії 16 листопада він став на захист гайшинського старости Олександра Якуби, звільнення якого ініціював міський голова. Детально розповів, скільки всього робить староста, та резюмував: “Сьогодні треба ставити питання про дострокове припинення повноважень не Олександра Володимировича, а тих двох осіб, яких сьогодні немає”. Мав на увазі Вячеслава Саулка, який, за словами Лідії Оверчук був у відрядженні, та його заступниці Тетяни Гич, яка “складала іспити”.

Можливо, саме після того хиткі стосунки Порала та міської влади остаточно розсипалися. Вже на грудневій сесії депутати не прийняли питання, яке стосувалося ПОА “Україна”. А Григорій Степанович видав такий емоційний виступ, якого навіть від нього ніхто не очікував. Він буквально кричав міському голові: “Ви мене пресуєте! За що? Я піду із цього депутатського корпусу, але разом із вами. Я вас не боюся”. Також дорікнув депутатам, які “заглядають до рота” Саулку.

І знову ж таки ми повертаємося до того, що Поралу вже не потрібно нікому нічого доводити й боятися йому нічого. А міський голова, здається, нажив собі ще одного потужного опонента. Та хіба когось це дивує?

Валентина Батрак, головна редакторка газети “Вісник Переяславщини”

(номінована вперше)

Валентина Батрак – найдосвідченіша та, цілком можливо, найпрофесійніша журналістка Переяславщини. Вона завжди вміла писати матеріали на складні теми й продовжила це робити, коли майже три роки тому очолила редакцію газети “Вісник Переяславщини” та відповідно сайту Переяслав.City. Зрозуміло, що зараз не найкращий час для медіа, особливо для друкованих ЗМІ. Втім вона й досі випускає газету, в якої все менший тираж і все більша ціна, тому що для когось вона важлива, хтось лише з неї дізнається новини та історії земляків, для когось вона символ нашого краю.

Вини Батрак у тому, що газета, порівняно з минулими роками, занепадає, немає – така ситуація всюди, багато “районок” припинили своє існування ще кілька років тому, чи не відразу після “роздержавлення”. Однак редакторка не повинна забувати простої тези – “змінюйся або помри”. “Вісник” втрачає читачів, бо вони просто помирають з віком, а нові, молоді, не залучаються, бо їм не цікаво. Тож слід робити щось таке, щоб читати місцеву газету було круто, щоб кожен її номер активно обговорювали у суспільстві. І звичайно ж, для цього потрібні гроші, бо на голому ентузіазмі далеко не заїдеш.

Важливо у цій ситуації не спокуситися “присісти” на бюджетні гроші, а шукати альтернативні джерела фінансування. Тих же грантів ніхто не скасовував. Бо поки “Вісник” незалежний від влади, на його сторінках з’являються справді критичні публікації, інколи мало не розслідування – загалом якісна журналістика. Щиро не хотілось би, щоб це припинялося. Навіть за часів керування виданням Батрак були періоди, коли воно було дуже лояльним до влади. Не дивно, що наприкінці 2023-го, коли у Переяславі розпочалися мітинги “Гроші – на ЗСУ”, активісти просто не довіряли “Віснику”, вважаючи його провладним. Хоча вже тоді він був досить об’єктивним та гострим. Саме за таке видання та за стійкість у боротьбі за друковану пресу Валентина Батрак і опинилася серед найвпливовіших людей Переяслава.

Переможця цього голосування ми оголосимо через два дні. Тоді ж оприлюднимо останню п’ятірку впливових людей Переяслава.

Нагадаємо, що раніше Інформатор підбив підсумки 2023 року, пригадавши всі його головні події. Публікація – за посиланням.