Дмитро Свояк – суддя Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду. Про професійну діяльність, судові процеси та резонансні справи розповів у великому інтерв’ю Інформатору.
Дмитро Свояк (44 роки) – суддя Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області із 12-річним стажем. Професія складна, для багатьох неоднозначна, іноді викликає чимало обговорень й резонансу. Та що таке насправді – бути представником правосуддя? Про резонансні справи, хабарі, емоційну та “людську” складову, суддівські помилки Дмитро Свояк розповів у інтерв’ю журналістці Інформатора.
Дмитро Свояк родом із Києва. Після закінчення школи навчався у Харкові в Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого. Проходив службу на посадах офіцерського керівного складу в органах Служби безпеки України. Після цього у 2012 році отримав призначення на посаду судді Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду.
“У переяславському суді на одного суддю у середньому припадає близько 500 справ на рік”
– Які етапи слід пройти, щоб стати суддею?
– Коли мене призначили на посаду судді вперше, я проходив три етапи добору на посаду судді місцевого суду. З часом законодавство змінилося і, за інформацією голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, зараз вже запровадили десять різних етапів для того, щоб обійняти посаду судді. Це одна з найскладніших процедур призначення суддів у Європі. Зараз тривають конкурси на посади в апеляційні суди, Вищий антикорупційний суд, планується оголошення добору на посади суддів місцевих судів. Також досі не завершено конкурс на посади суддів Вищого суду з питань інтелектуальної власності, який було розпочато ще у 2017 році.
Для розуміння того, що ж відбувається у цих конкурсних процедурах, скажу, що вже провели перший етап конкурсу на посади суддів апеляційних судів. Конкурсантам запропоновано підготуватися до майже 4 тисяч запитань, з яких одна тисяча – це загальні запитання з права, і майже по три тисячі за спеціалізаціями: цивільна, кримінальна, господарська та адміністративна. Наступний етап – тестування когнітивних здібностей. Далі має бути іспит з практичними завданнями, тобто написання двох судових рішень. І тільки потім – співбесіда з членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Крім того, кандидати проходять спеціальні перевірки, а вже переможці конкурсів проходять процедуру співбесіди у Вищій раді правосуддя, яка й має повноваження звернутися з поданням до Президента України про призначення судді на відповідну посаду. Протягом місяця він має підписати указ. Трапляється, що ці процедури можуть тривати роками. Буває, що дехто відмовляється від такого шляху, бо не витримує тривалості та незрозумілості всіх процедур.
– Скільки приблизно справ було у вашій кар’єрі?
– На посаду судді мене призначили у 2012 році. У переяславському суді на одного суддю припадає близько 500 справ на рік. У нашому суді немає спеціалізації, тобто ми розглядаємо всі справи. Зараз я розглядаю кримінальні провадження й щодо неповнолітніх, які за законом мають розглядати судді із суддівським стажем понад 10 років. Отже, близько 6 тисяч справ усіх спеціалізацій я розглянув.
Є справи стандартні, що подаються по кілька штук на тиждень, наприклад, розірвання шлюбу, стягнення аліментів, є складні справи як з юридичної точки зору, так і просто через поведінку учасників або через інші організаційні процедури.
– Які справи найбільше запам’яталися?
– Якщо говорити про резонансні справи – це зазвичай кримінальні, а якщо цивільні трапляються, то це насамперед захист честі та гідності. Здебільшого “резонансність” пов’язана з тим, що учасниками справи є посадові або інші публічні особи. Зараз на розгляді у нас є справа із кваліфікацією “замах на вбивство”, яка свого часу була резонансною, її направили з Борисполя. Розглядаємо її більше трьох років. Але ступінь зацікавленості нею ЗМІ та громадськістю вже суттєво знизився.
У нашому суді найбільше розглядають цивільні справи, наприклад, про кредитні заборгованості, адже у нас висока закредитованість суспільства. Також є багато позовів про стягнення боргу за комунальні послуги, сімейних спорів. Значна кількість справ про адміністративні правопорушення, зокрема, щодо ДТП, керування транспортними засобами в стані алкогольного сп’яніння, домашнього насильства. Після змін у законодавстві, мабуть, збільшиться кількість справ про притягнення до адміністративної відповідальності за крадіжки, оскільки сума викраденого для кримінальної справи зараз має становити більше 3 тисяч 028 гривень. Кримінальні ж справи складають понад чверть від усіх. Якщо порівнювати з 2021 роком, то зараз питома вага кримінальних справ, мабуть, збільшилася.
Суд сприймається як “серйозна” установа, але трапляються і на цій роботі кумедні ситуації (хоча й не всі їх такими сприймають). Зазвичай таке трапляється через хвилювання або неуважність учасника справи. Якось під час розгляду кримінального провадження прокурор надав як доказ флеш-накопичувач, де мав би бути відеозапис слідчих дій. Натомість, коли це відео відтворили в судовому засіданні, виявилося, що там відеозапис ледь не сімейного заходу, який взагалі не стосується справи.
“Суд є арбітром у “суперечці” між стороною обвинувачення та стороною захисту”
– Чи люблять судді складні та резонансні справи? Чи краще прості та без зайвого розголосу?
– Резонансні справи зазвичай потребують більше часу, щоб заслухати всіх учасників, розглянути клопотання, дослідити всі докази. Резонансність справи далеко не завжди свідчить про її складність. Іноді, цілком “проста” справа перетворюється на “резонансну” винятково через поведінку учасників, які, на мою думку, надають розголосу справі задля впливу на безсторонність судді. Є цікаві справи з точки зору юриспруденції, коли складні конструкції, суперечливі тлумачення або неоднозначні докази. Розгляд їх зазвичай потребує значного часу. “Стандартні” ж справи, або їх можна назвати “типовими”, можуть бути розглянуті за одне засідання.
– Ви розглядали справу голови Дівичківської громади Олександра Слюсаря. Як вона проходила?
– Як вже відомо, за результатом розгляду цієї справи було ухвалено виправдувальний вирок. Мотиви цього викладені у вироці та, на мою думку, у повній мірі можуть відповісти на питання, чому саме таке, а не інше рішення було ухвалено. При цьому варто наголосити, що обов’язок доведення вчинення особою кримінального правопорушення законом покладається на прокурора. Суд є арбітром у “суперечці” між стороною обвинувачення (прокурор, слідчий тощо) та стороною захисту (обвинувачений, захисник) й не має “підігравати” жодній з них. Конституцією України передбачена презумпція невинуватості, відповідно до якої особа є невинуватою, допоки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Отже, якщо прокурор не довів вчинення обвинуваченим тих дій, які йому інкриміновано в обвинувальному акті, має бути ухвалено саме виправдувальний вирок. При цьому, суд не має відшуковувати в діях такої особи бодай якогось кримінального правопорушення. Це прерогатива прокурора, за наявності підстав, змінити, висунути нове або відмовитися від обвинувачення. Якщо ж прокурор не надав доказів того, що саме обвинувачений у вказаному в обвинуваченні часі, місці вчинив вказані в цьому ж обвинуваченні дії і вони кваліфікуються саме так, а ніяк інакше, не змінив обвинувачення, якщо ці обставини не доводяться, або прокурор не відмовився від обвинувачення, за законом суд має ухвалити виправдувальний вирок.
Згаданий вирок може і, здається, був оскаржений в апеляційному порядку. Тож наступне слово за апеляційним судом.
- Читайте також: Суд Переяслава виправдав Олександра Слюсаря: він не міг “достовірно знати”, що закуповує не ті генератори
– Чи знаєте ви, що одна із ваших ухвал стала одним із аргументів міської ради Переяслава для спроби звільнення Гайшинського старости Олександра Якуби? Чи були там реальні підстави для цього?
– Чув про таке. Здається, про це писали у місцевих ЗМІ. Зазначена окрема ухвала була постановлена у цивільному провадженні у зв’язку з видачею старостою стороні у справі довідок, які були додані до позовної заяви як докази наявності обставин, що підлягали доказуванню.
Ця окрема ухвала була не першою щодо видачі депутатами, старостами, секретарями та головами місцевих рад довідок, актів, що використовувалися у судових справах, насамперед сімейних, спадкових тощо. У цих ухвалах зазначалося, що посадові особи органів місцевого самоврядування видавали довідки, де зазначалися певні обставини, які вони не були уповноважені встановлювати. Здебільшого це відбувалося через те, що люди просили видати довідки, в яких інформація зазначалася лише з їхніх слів, без інших достовірних джерел цієї інформації, які можна було би потім перевірити.
Такі окремі ухвали періодично направлялися до органів місцевого самоврядування для доведення проблематики до відома депутатів та старост, аби не було таких порушень. Тож окрема ухвала щодо довідок, виданих Олександром Якубою, була черговим нагадуванням про недопустимість таких дій для відповідного реагування органом місцевого самоврядування. Крім того, в окремій ухвалі було звернуто увагу на можливий конфлікт інтересів при видачі цих довідок, адже вони видавалися родичці старости. Зі змістом цієї окремої ухвали, як і з майже усіма судовими рішеннями, можна ознайомитися в електронному вигляді на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень. Як мені відомо, підстав для звільнення Олександра Якуби з посади старости тоді не було встановлено.
Дмитро Свояк додав, що у зв’язку із тим, що такі ситуації були системними, організували круглий стіл, на який запросили керівників органів місцевого самоврядування, відповідних служб та старост громад, для доведення юридичних аспектів не тільки щодо виготовлення та видачі документів, а й інших, що здебільшого стосувалися діяльності служб у справах дітей, органів опіки та піклування тощо, насамперед у сімейних та спадкових справах. Наголосив, що останнім часом спостерігається покращення ситуації з цим проблемним питанням.
“Головне у підготовці до справи – це налаштуватися на неї”
– Який у вас графік? Скільки засідань на день проводите?
– Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд працює з 8:00 до 17:00 з перервою на обід. Скільки засідань на день? Все залежить від складності справ. Іноді буває, що заходимо у судове засідання зрання, а виходимо тільки ввечері. Зазвичай це відбувається, коли розглядаються складні кримінальні справи, де багато свідків чи є потреба у дослідженні документів, перегляді відеозаписів тощо. Буває по 10-15 справ на день, якщо вони не такі складні. Зазвичай це справи про адмінправопорушення, які можуть проводитися за 20-30 хвилин, або ж цивільні справи, в яких відповідачі визнають позов чи не хочуть з’являтися у суд і якось реагувати на нього. В середньому ж 5-10 засідань на день може бути проведено.
Деякі ж справи через складність або інші обставини можуть тривати роками. Зазвичай це кримінальні провадження в особливо тяжких злочинах, що розглядаються колегією суддів, за участі значної кількості учасників. Є справи, які мають бути розглянуті протягом двох місяців, але, зважаючи на поведінку сторін, необхідність витребування доказів, залучення адвокатів або ж через ті самі відключення електропостачання, їхній розгляд затягується. Подекуди доводиться працювати у позаробочий час, особливо якщо є термінові справи, які мають бути розглянуті невідкладно. Іноді затримуюсь і до 22:00. Буває, що перейшовши у стадію ухвалення рішення у складних справах, доводиться опрацювати томи справ із документами, які потрібно перечитати, передивитись відео та ще раз прослухати й стисло викласти всі показання свідків, що може тривати днями або тижнями, особливо якщо розгляд справи тривав роки. В результаті можуть виходити рішення на десятки сторінок.
– Яким чином призначають суддю на ту чи іншу справу?
– Відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та інших процесуальних законів, у нас здійснюється автоматизований розподіл справ між суддями суду із використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), з урахуванням спеціалізації та навантаження, тобто при розподілі у базі береться до уваги кількість та складність справ, які вже є у судді та складність справи, що розподіляється, рівень навантаження в інших суддів.
– Як ви готуєтеся до розгляду своїх справ?
– Головне у підготовці до справи – це налаштуватися на неї. Насамперед треба переключитися з інших справ, адже у нас в суді немає спеціалізації і ми можем розглядати протягом дня сімейні, спадкові чи кредитні справи, потім справи про адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху чи домашнє насильство, між цими справами розглянути клопотання прокурора чи скаргу потерпілого на досудовому розслідуванні, а далі вже провести допит свідків чи дослідження документів у межах кримінального провадження як щодо вчинення крадіжки, так і вбивства.
Для початку необхідно попередньо ознайомитись із матеріалами. При цьому враховувати складність справи, визначити строки та призначити час засідання. Якщо це цивільна справа, суддя має переглянути позовну заяву, чи відповідає вона вимогам, визначеним законом. Якщо все дотримано – відкривається провадження, якщо ні – залишається позов без руху та надається позивачу строк для усунення недоліків.
– Які етапи проходить одна кримінальна справа?
– Коли до суду надходить обвинувальний акт, здійснюється авторозподіл та визначається склад суду (доповідач та, в залежності від категорії справ і наявності клопотань, може призначатися колегія суду). Якщо Кримінальним кодексом України передбачене довічне позбавлення волі, за відповідним клопотанням обвинуваченого, можливий суд присяжних – два судді і три присяжних. Протягом п’яти днів призначається підготовче засідання, під час якого вирішуються питання, як розглядати цю справу, чи взагалі суд може її розглядати, чи є підстави для зупинення та закриття кримінального провадження. Розглядаються скарги, якщо вони не були розглянуті на досудовому засіданні, тобто відбуваються всі підготовчі дії. Це іноді може тривати і рік, залежно від ситуації.
Якщо всі підготовчі дії здійснено, закривається підготовче провадження та призначається судовий розгляд. Коли він розпочинається, прокурор оголошує короткий зміст обвинувального акту. Надається можливість виступити всім учасникам із вступною промовою, і тоді вже переходимо до дослідження доказів сторони обвинувачення та сторони захисту. Коли це зроблено, закривається судовий розгляд і проводяться судові дебати, де виступають учасники з промовами. Потім надається останнє слово обвинуваченому. Після цього суд видаляється у нарадчу кімнату для ухвалення рішення, зазвичай вироку.
“Випадки погроз та реальних посягань на життя та здоров’я суддів трапляються”
– Чи трапляються у суддів помилки та чи були у вас?
– Людині властиво помилятися. Якщо не вдаватися у наукові підходи поняття “судової помилки”, то такі помилки можна розділити на дві категорії: описки, арифметичні помилки та помилки щодо суті справи. Перші трапляються частіше. Це можуть бути банальні описки, автозаміна слів, зокрема, граматичні, арифметичні, неправильно написані прізвища, дати народження, просто некоректно написаний текст. Такі помилки виправляються зазвичай через постановлення відповідної ухвали про виправлення.
Помилки ж щодо суті справи трапляються рідше, вони виправляються або судами вищих інстанцій при апеляційному чи касаційному переглядах, або вже у процедурах перегляду судового рішення за виключними або нововиявленими обставинами. Такі помилки стосуються здебільшого неправильного застосування норми права або висновку Верховного суду щодо застосування такої норми, або ухвалення рішення на підставі підроблених чи сфальсифікованих доказів, зокрема, показань свідків, що не відповідають дійсності.
Само собою, що і я припускався помилок. Ті, що мав право виправити самостійно, виправляв. Були й випадки “виправлення помилок” апеляційним чи касаційним судами. Часто це відбувається у зв’язку з переоцінкою доказів у справі або застосуванням іншого правового підходу. З цього приводу навіть є прислів’я: “Два юристи – три думки”. Було й таке, що я розглянув справу, виправдав особу, а апеляція скасувала та призначила новий розгляд. Новий склад суду ще раз розглянув цю справу, знову виправдав особу, а апеляція вкотре скасувала вирок і призначила новий розгляд, не ухвалюючи свого рішення по суті. Вже під час третього розгляду справи судом першої інстанції прокурор відмовився від обвинувачення, бо належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів винуватості особи у справі не було.
– Чи боялись ви коли-небудь за своє життя через вашу професійну діяльність?
– Суддя ухвалює рішення, які впливають на долі людей, й часто одна зі сторін не задоволена таким рішенням. Прямих погроз у зв’язку зі здійсненням судочинства в мій бік не висловлювали. Випадки ж втручання у здійснення судочинства траплялися, і я реагував на це у визначеному законом порядку. У зв’язку із запровадженою в Україні в останні роки відкритістю судової влади виникають перестороги щодо забезпечення належного ступеню безпеки та захисту членів сім’ї та близьких осіб суддів. На жаль, випадки погроз у бік суддів та реальних посягань на їхні життя і здоров’я трапляються. На сайті Вищої ради правосуддя можна подивитись, скільки є заяв про втручання у судову діяльність. Громадяни мають усвідомити, що забезпечення безпеки судді та членів їхніх сімей, не є привілеєм, а є гарантією незалежності судді як від незаконного впливу з боку посадових осіб, так і від незаконослухняних громадян, а також є запорукою безсторонності судді при здійснені судочинства.
“Помічники суддів не мають права дарувати нам подарунків на день народження”
– Чи пропонували вам хабарі?
– Хабарів не пропонували. Окрім того, що законом заборонено пропонувати неправомірну вигоду, на суддів покладено обов’язок повідомляти про будь-які такі випадки. Нездійснення такого повідомлення може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді. Ба більше, законодавство про запобігання корупції передбачає, що чиновники не мають права отримувати будь-яких подарунків від підлеглих. Навіть на день народження суддя не має права отримувати подарунки від свого помічника. При цьому, суддя може дарувати подарунки помічнику. Також є певні обмеження щодо отримання подарунків чиновниками, вони визначені законом, де зазначено граничний розмір одноразового подарунка і подарунків за рік загальною сумою.
Суддя взагалі не має права брати будь-які подарунки від учасників справи, навіть спілкуватися з ними щодо справи без присутності інших учасників. Хіба що можна повідомити, на коли призначено судове засідання та які документи треба взяти із собою. Але не всі знають про це, тому іноді виникає нерозуміння того, чому суддя не хоче спілкуватися з учасником справи.
Загалом виникає враження, що у нашому місті громадяни розуміють значення та роль суду. Принаймні ті, хто отримував у нашому суді судові послуги знають, що вони надаються абсолютно безкоштовно, крім сплати судового збору, звісно.
– Чи впливає ваша робота на повсякденне життя?
– Звичайно. Дехто вважає, що ухвалити рішення легко, але це насправді складний не тільки інтелектуальний, а й психологічний процес. Адже є різні ситуації, а моє рішення впливає на долі людей у будь-якому разі. Може бути одна й та сама ситуація, нібито зовні однакова, але насправді це не так. Наприклад, банальна ситуація керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння. В одному випадку людина щось святкувала, багато випила, потім сіла за кермо і поїхала, можливо, потрапивши навіть у ДТП. В іншому – коли людина прийшла зі свята та лягла спати, а їй зателефонували та сказали, що терміново потрібно відвезти сусідку в лікарню, бо у неї пологи чи серцевий напад, а “швидка” не їде. Що робити в такій ситуації? Сідати за кермо, щоб відвезти у лікарню та врятувати людину, чи все ж почекати, коли приїде “швидка”, яка може не встигнути? Це в юриспруденції називається крайня необхідність.
Такі ситуації є і ми їх оцінюємо. Бувають й інші, коли сталася ДТП і є загиблі. Родичі загиблих хочуть, щоб суворо покарали “злочинця”, але, як вже зазначав, те, що обвинувачений винуватий у тому, що йому інкриміновано, має довести прокурор. У мене була така ситуація, де я виправдав особу, адже докази не підтверджували, що саме той, хто вижив, винний.
Це долі людей, потрібно все оцінювати, зважувати, і якщо людині призначити суворе покарання, наприклад, позбавлення волі, це може зламати їй життя, а тим паче, якщо вона не винна. Але ж оцінюється ситуація і самої людини, бо одна справа – коли, наприклад, вона вкрала у магазині пляшку коньяку, бо просто захотілося випити, а інша – коли людина вкрала поїсти, бо їй немає чим харчуватись, а заробити не може через поганий стан здоров’я. При цьому кваліфікуються такі дії однаково. Такі ситуації також потрібно оцінювати, адже в одній справі людина сама себе довела до такого стану, а в іншій можуть бути зовнішні фактори. Іноді сам факт притягнення людини до відповідальності є достатнім “покаранням”, щоб вона більше такого не робила.
Багато людей вважають, що суддя має бути геть безпристрасним, але судді – також люди. Життєвий досвід, світогляд – це все впливає, у законі це називають внутрішнім переконанням. Хоча, звісно, емоційна складова судді при розгляді справ має бути мінімальною.
Також ми маємо бути відкритими для громадськості, але з іншого боку не можемо порушувати принципи безсторонності та давати поради або консультації сторонам, адже ми арбітри у спорі. Тобто маємо демонструвати відкритість, а з іншого – для правої допомоги є адвокатура. По суті, судді можуть тільки роз’яснити права учасникам та сприяти їм у реалізації їх.
“Суддівська кар’єра трансформувалася, зараз все відбувається на конкурсних засадах”
– Який штат працівників у переяславському суді?
– Наразі у нашому суді працює 7 суддів та 30 інших працівників, а за штатом має бути 32. Кожен суддя має свого помічника, який призначається і звільняється за поданням судді. Секретарі ж судових засідань прикріплюються до судді не юридично, а фактично. Одного з суддів ми обираємо головою суду. Також є керівник апарату, його заступник, секретарі канцелярії, архіваріус, два консультанти, три судові розпорядники, головний спеціаліст з інформативних технологій та прибиральниці. Крім того, охорону приміщення суду здійснюють працівники Служби судової охорони, але вони не входять до штат суду.
- Читайте також: Ігоря Опанасюка переобрали головою суду в Переяславі
– Я так розумію, що суддів призначають на певний строк. Як потім продовжують їхні повноваження?
– З 2016 року суддів призначають безстроково. До цього призначали вперше на 5 років, а потім за окремою процедурою вже безстроково обиралися Верховною Радою України. Оскільки така процедура мала політичний вплив на суддів, за рекомендаціями наших європейських партнерів, відбулись законодавчі зміни у Конституції України. Тепер всі судді одразу призначаються безстроково, крім тих, хто вже був призначений на 5-річний строк та не пройшов процедуру кваліфікаційного оцінювання. У нашому суді тільки двоє суддів призначені одразу безстроково, інші п’ять, зокрема і я, спочатку призначалися на 5 років, а потім вже безстроково.
– Які кар’єрні перспективи можуть бути у судді переяславського суду?
– Знову ж таки після реформи 2016 року, яка торкнулася змін судоустрою, змінили процедуру так званої суддівської кар’єри. Якщо раніше для того, щоб обійняти посаду судді апеляційного або касаційного суду, потрібно було попрацювати суддею першої інстанції, то зараз цю вимогу змінили. Тепер доступ до професії судді апеляційного чи Верховного Суду надали не тільки професійним суддям, які працювали в суді першої інстанції, а й адвокатам та науковцям. Тобто у нас є судді у Верховному Суді, які до того, як обійняти цю посаду, не працювали жодного дня суддею.
Суддівська кар’єра трансформувалася, зараз все відбувається на конкурсних засадах. Тож суддя Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду може в порядку конкурсної процедури, якщо пройде всі ці етапи, обійняти посаду в апеляційному або касаційному суді, або ж у Вищому антикорупційному суді чи Вищому суді з питань інтелектуальної власності.
– Чи перевіряють суддів на адекватність – не лише на фахові знання, а й на психічний стан?
– Обов’язковою вимогою для кандидата в судді є надання медичної довідки щодо стану здоров’я, зокрема психічного стану, а також щодо перебування на обліку у лікарів нарколога та психіатра. Окрім того, зараз запроваджена процедура перевірки когнітивних здібностей – це психологічні тести, перевірка рівня IQ.
Психологічні тести та співбесіду з психологом я проходив двічі у межах кваліфікаційного оцінювання. Там були тести на абстрактно-логічне та вербальне мислення. Порівняно з попередніми конкурсами, зараз ще треба подавати сертифікат на знання української мови. А з нового року для кандидатів у судді буде обов’язковим складання іспиту на знання історії державності.
– Коли судді йдуть на пенсію?
– При досягненні пенсійного віку. Для суддів є граничний вік перебування на посаді – 65 років. Але, як гарантія незалежності суддів, існує інститут відставки судді. Це не є пенсією, а це право має дещо іншу правову природу та мету. Суддя набуває право на відставку, лише маючи стаж на посаді судді не менше 20 років.
– Ви також тренер Національної школи суддів України. Що це таке?
– Ця школа функціонує в системі органів суддівського врядування. Вона підпорядкована Вищій кваліфікаційній комісії суддів України. Це орган, на базі якого навчаються та підвищують кваліфікацію судді, кандидати в судді, помічники суддів, працівники апарату суду. Там є певний постійний штат, але до викладацької діяльності залучають суддів, які вже працюють, пройшли відповідну тренерську підготовку. Я став тренером після того, як у мене закінчився 5-річний суддівський строк.
Нагадаємо, що Владислав Міранович із Переяслава очолив молодіжну раду при Міністерстві молоді та спорту. Деталі – тут.
Яна Малишко
Фото: Дарія Сухотенко
Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше ексклюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.
