Художник Роман Кірпа із Переяслава створює незвичайні картини та стародавні музичні інструменти з дерева. Про своє творче життя розповів Інформатору.
Роман Кірпа (28 років) – талановитий художник та дизайнер. Два роки тому переїхав до Переяслава у пошуках натхнення, аби більше працювати у творчому напрямку. Його роботи зачаровують та змушують заглибитися у роздуми, виконані у різних стилях та техніках. Мистецтво малюнку, фотографії та музичних інструментів – те, чим живе чоловік. Про персональні виставки, роботу в художній школі та створення картин, натхненних українськими витоками та культурою, Роман Кірпа розповів журналістці Інформатора.
“ДУМАВ, ЩО ЦЕ ФІГНЯ, ПОТРІБНО ЧИМОСЬ НОРМАЛЬНИМ ЗАЙМАТИСЬ”
Роман Кірпа народився та виріс у Борисполі. Після початку повномасштабного вторгнення переїхав до Переяслава та, як зазначає, знайшов тут своє місце. До цього жив у Києві та Львові після навчання у Львівській національній академії мистецтв. Зізнався, що у рідному місті вже стало не цікаво:
– Переяслав мені подобається тим, що тут тихо, спокійно, красива мальовнича природа, зберігається великий пласт історичної культури. Вперше сюди потрапив ще у дитинстві, тут мені сподобались музеї та енергетика міста. Тут і красиві Козинські горби, й Дніпро поруч – коли задовбало все, взяв і поїхав велосипедом, щоби провітрити голову. Знайти друзів тут теж не складно, місто повне молоді, є університет, студенти. Але люди тут звісно різні, зі своїми “прибамбахами”.
На творчий шлях мене наштовхнули батьки. Ще в дитинстві вони зрозуміли, що зі мною потрібно щось робити, коли помітили, що я багато малюю. Так почав ходити на художні курси у рідному місті. Вже у школі займався в “естетичному класі”, куди залучали творчих дітей окремо від інших. Саме там я багато вчився малювати, великий внесок для цього зробили вчителі. Потім моя дорога повернула у Львівську національну академію мистецтв, де навчався на спеціальності “Графічний дизайн”. Звісно, те творче середовище та спілкування з такими ж людьми повпливали на моє формування та розвиток.
Коли приїхав до Переяслава, мені потрібно було щось вигадати з роботою. Замовлення як у художника були, але тоді саме був такий складний період, початок повномасштабної війни, тож потрібна була стабільна робота. Тоді я знайшов художню школу і її директорка Ірина Вячеславівна (Кузьмицька – ред.) пішла мені назустріч. Так я два роки пропрацював викладачем. З одного боку викладацький процес реалізовував, а з іншого – дуже виснажував. Віддавав всю енергію дітям, а для себе нічого не лишалося.
Роман працює у техніках рисунок, графіка, “суха голка”, ліногравюра, монотипія та друкована графіка (естамп). Також захоплюється мистецтвом фотографії, які створює методом цианотипії. Провідна тематика більшості робіт митця – початок, зародження світу, міфологічне уявлення людей про начало існування, давні духи, шаманізм. Створюючи роботи, художник опирається на народну прикладну творчість, українську культуру та традиції. Також у експозиціях є широка тема древності.
– Я перепробував купу всього. Думав, що все це фігня, потрібно чимось нормальним займатися. Але ж вже пройшов такий шлях, то потрібно було далі реалізуватися, – поділився Роман. – Я беру натхнення саме з такої тематики, бо цікавлюся тим, де ми живемо, рефлексія від того, що ми дуже давно існуємо на цій землі, яка історично наповнена. Тобто мій стиль малювання натхненний чимось давнім та історичним. Саме на це дуже вплинула моя дипломна робота, коли я шукав джерела естетики та як говорити як художник. І от що мене найбільше надихнуло – міфологія створення світу. Я багато дізнавався, як люди самі для себе все це пояснювали та описували у своїх культурах. Мене надихнуло бачення цих речей і як люди це сакралізують.
“ВСІ МОЇ РОБОТИ – ІЛЮСТРАЦІЯ ДО ПЕВНОЇ ДУМКИ”
Роман Кірпа зізнався, що не має “великої мети” як художник, а ставиться до цього простіше: “Це все міфологія творця, хтось вірить у Бога, хтось – у себе або щось інше. Моя ціль у творчості – аби людям було цікаво. Творити для чогось – це старий підхід, це те саме, що Леніна намалювати, аби отримати квиток у партію. Зараз ми живемо у вільний час, кожен виражає себе, це все – про збагачення життя”.
Також Роман зазначив, що йому подобається працювати графічним дизайнером, взаємодіяти з комп’ютером та різними програмами, але більше душа все ж лежить до роботи з матеріалом:
– Коли створюєш картину, не натиснеш Ctrl+C – Ctrl+V. Працюючи з матеріалом, закладаєш більш глибинний сенс. Адже всі мої роботи – це більше ілюстрація до певної думки. Відтворюю, що мені болить або подобається, такий собі внутрішній діалог художника. Наприклад, сьогодні я послухав пісню, яка мені сподобалася, а у неї японські мотиви, починаю копати японську міфологію, знаходжу провідну думку, візуальний образ/референс всього цього, і відображаю так, як це бачу.
Митець поділився, що не рахує своє творче “майно”, адже ця кількість постійно зростає. Зазначив, що час створення однієї роботи залежить від її техніки. Адже деякі ескізи можна створити за пів години, живопис – за день, а деякі ж роботи народжуються протягом кількох місяців, які, наприклад, виконуються процесом тиснення або золочення. “Є картини, які я продаю, а є такі, що подумаю, кому, навіщо та за скільки”, – зазначив художник.
Роман Кірпа розповів і про захоплення фотографією:
– Художня фотографія для мене – це спосіб зафіксувати, що зараз взагалі відбувається. Цікаво застосовувати фотографію саме як художній метод. Коли, наприклад, побачив людину, а в ній якусь таємницю, то можна й сфотографувати, а потім відобразити. Або ж якийсь красивий пейзаж, бо для мене він значить одне, а для інших – інше. Фотографія – це художня мова, засіб для того, щоби передати візуальну поезію моменту. На моїх виставках зазвичай представлені фотографії-спогади, аби людям показати, що таке взагалі метод цианотипії.
Цианотипія – старий спосіб монохромного фотографічного друку, який давав відбитки блакитного відтінку. Цей спосіб був винайдений в 1842 році. У ньому використовують дві речовини: цитрат амонію заліза (III) і фероціанід калію.
“ПРИРОДА І ЛЮДИНА ДЛЯ МЕНЕ НЕПОДІЛЬНІ”
Перша персональна виставка Романа Кірпи була у Борисполі та мала назву “Пульс”. Потім дві у Переяславі – у 2022-му в мистецькій галереї Переяславського центру культури та мистецтв відкрили виставку графічних робіт митця “IMPUL.се”. Тоді значення назви художник пояснив так, що ми проживаємо історичний період, під час якого без “імпульсу” просто неможливо бути.
Інша виставка “Символи. Три світи” відкрилася нещодавно у меморіальному музеї Григорія Сковороди. Про неї художник розповідав таке: “Я думав про філософію Сковороди, де він говорить про іскру таланту, той момент, який горить у кожного з нас. Художник же – відображувач того, що його оточує, і в кожній роботі закарбовує певну ідею. Символи – це те, що об’єднує, адже вони є у кожного. Ця виставка максимально показує все, що вмію та знаю. Всім раджу шукати свою іскру натхнення”.
Як зазначив митець, у створенні нових робіт його найбільше надихають природа та люди: “Природа і людина для мене неподільні, зараз ми ходимо у синтетичних куртках, а недавно були лише у полотнах, тоді кожна баба знала, як виростити льон для тканини. Зараз цей зв’язок з природою десь втратився, але що ми можемо без природи? Воду відключили і вже все… Якщо про натхнення, то іноді людину відображаю в образі героя, а герой – зібраний з якогось переживання. Людина у моїх роботах – це сильний образ”.
“ГРАЮ НА СЛУХ, ХОЧА В ДИТИНСТВІ МАМА МУЧИЛА ІЗ ФОРТЕПІАНО”
Роман Кірпа також має досить цікаве захоплення – грає на власноруч створених музичних інструментах із очерету, лози та інших природних матеріалів.
– Мене зацікавило те, що ось ми ходимо по вулицях, а там палки, соломинки та очеретинки валяються, а в давнину ж люди зрозуміли, що все це звучить. Зараз ми можемо піти у магазин і купити будь-який музичний інструмент, а зробити своїми руками те, що несе музику та настрій та передає епоху часу, – це зовсім інше. Коли це було придумано? Ким? Мене ця тема дуже “занесла”, бо людина почала відтворювати музику дуже-дуже давно.
Тоді я почав досліджувати, як взагалі творилася музика. Найперше, що зробив, – пам’ятаю, у мене був зібраний очерет, який я мав підготувати, аби писати каліграфією. Але знайшов якесь відео, де майстер створював інструмент з очерету, який називається пищик (народний духовий музичний інструмент із дерева або очерету, що має форму порожнистої трубки з отворами та “язик”, що вібрує – ред.). Подивився його, так і зробив першу дудку з очерету, потім з бузини, додав дерево, і вже вийшла якась турецька сопілка.
Переважно створюю духові інструменти, флейти, дудки та сопілки. Якщо людина хоче, може принести якусь палку, і я зроблю їй на замовлення якийсь інструмент. Проте я не музикант, не вчився у музичній школі, граю на слух, хоча в дитинстві мама мене мучила із фортепіано.
Із ким Інформатор записував інтерв’ю у 2024 році, можна пригадати в окремій публікації. Читайте її тут.
Яна Малишко
Фото: Віталій Усик та Яна Малишко
Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше ексклюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишетесь на канали в Telegram або Viber.
