ЖИТТЯ

Хто найвпливовіша людина Переяслава у 2024 році: визначаємо переможця

Читачі Інформатора визначили п’ятірку найвпливовіших людей Переяслава. Обираємо переможця.

Вчетверте Інформатор визначає найвпливовішу людину Переяслава. Ми зібрали 25 претендентів, розділили їх на п’ять п’ятірок. Переможець кожної опинився у фіналі. У першому голосуванні перемогу здобула голова ГО “Громадська рада Переяслава” Галина Дудар, за неї проголосувала 651 людина. У другому – начальник управління соціального захисту населення Переяславської міськради Володимир Марченко (586 голосів), у третьому – представник Добровольчого формування №2 Переяславської громади Олександр Молоткін (384 голоси), у четвертому – міський голова Переяслава Вячеслав Саулко (2024), у п’ятому – депутатка Переяславської міськради, голова ГО “У добрі руки” Тетяна Чеботарь (248).

Відбираючи найвпливовіших людей Переяслава у 2024 році, ми послуговувались кількома опціями:

  • публічність;
  • впізнаваність;
  • активність у 2024-му;
  • сприяння захисту України.

Сьогодні презентуємо фіналістів. Проголосувати за свого фаворита ви можете в нашому Telegram-каналі. Однак голоси враховуватимуться лише коментарями. Під дописом, який ми опублікуємо, ви повинні будете підтримати одного з фіналістів і обгрунтувати, чому саме він гідний стати найвпливовішим у 2024 році. Переможця оголосимо 26 січня.

Галина Дудар, голова ГО “Громадська рада Переяслава”

(номінована вдруге)

Галина Дудар стала відомою у Переяславі особистістю наприкінці 2023 року, коли очолила активістів, які закликали місцеву владу виділяти більше грошей на ЗСУ. Піком її впливовості та впізнаваності стала листопадова сесія 2023-го. Тоді крісло під міським головою Вячеславом Саулком хиталося найбільше за всю його каденцію. І Дудар до цього неабияк доклалася. Але після піку зазвичай настає спад – так сталося і з активізмом Галини Дудар та її поплічників.

Із кожною сесією 2024 року активістів у сесійній залі ставало все менше, а вигуки та репліки Дудар ставали все менш доречними. Вона втратила прихильність навіть так званої опозиції з депутатського корпусу, тому що банально заважала проводити сесії. Інколи їх мало не зривала, хоча жодної потреби в цьому не було. Через порушення нею регламенту міський голова неодноразово писав заяви до поліції. Загалом більшість перестала сприймати її серйозно, а від впливовісті не лишилося й сліду.

Та все ж вже завершення 2024-го повернуло Галині Дудар втрачені позиції. Її прогнозовано чи не найбільше обурило те, що міський голова самовільно накидав у річку Альта бетонних блоків, нікому так чітко й не пояснивши, навіщо це зробив. Спершу вона проводила акції та збирала підписи про “збереження річки” серед населення, а потім від своєї громадської організації звернулася до ГО “Бюро по боротьбі з екологічними злочинами”, яка запросила до Переяслава екологічну інспекцію. Зрештою наше місто вчергове прославилося мало не на всю Україну, проте не з найкращого боку. Екологи встановили, що у місті спилювали дерева, які не були аварійними, а також зобов’язали міську раду прибрати плити з Альти, бо вони насправді шкодили річці.

Вже за це переяславці мали би подякувати Галині Дудар. Бо насправді такі небайдужі люди мають бути у місті, аби влада надто не розслаблялася та не дозволяла собі зайвого.

Галина Дудар

Володимир Марченко, начальник управління соціального захисту населення Переяславської міськради

(номінований вперше)

У квітні минулого року Володимир Марченко очолив управління соціального захисту населення. До цього тривалий час він був психологом Центру надання соціальних послуг та соціальної інтеграції. Управління, яким він тепер керує, має надважливе значення під час війни. Воно забезпечує підтримку людей з інвалідністю, захисників та ветеранів, членів їхніх родин, переселенців та інших, хто цього потребує.

Марченко вже має одне справді значне досягнення. Завдяки його праці у Переяславі відкрили інформаційно-ресурсний центр для внутрішньо переміщених осіб. Це – простір, де переселенці можуть проводити час, відпочивати, працювати та перезавантажуватися. Начальник управління написав грантовий проєкт на 400 тисяч гривень, за які у дві кімнати придбали 15 офісних стільців, великий стіл, м’який диван, три шафи, комод, мобільну тумбочку на колесах, телевізор, чотири ноутбуки, два планшети, два повербанки, мікрохвильовку, кольоровий принтер, два чайники. Невеликий косметичний ремонт робили власними силами.

“У мене є багато знайомих, які втратили свої домівки через війну. Коли я з ними спілкувався та обговорював певні проблеми, вони відповідали, що найскладнішим в такій ситуації є те, коли не знаєш, куди йти, просто аби десь провести годину свого часу, відволіктись та подумати. Я хотів, аби люди в такому просторі могли перезавантажитись та відпочити”, – розповідав Володимир Марченко.

Володимир Марченко, фото Переяслав.City

Олександр Молоткін, представник Добровольчого формування №2 Переяславської громади

(номінований вперше)

Олександра Молоткіна добре знають ті, хто бував на університетських концертах чи заходах. Його харизматична зовнішність та поставлений голос, як ведучого, неабияк запам’ятовуються. Але під час повномасштабної війни він став більш корисним у іншій справі – як боєць Добровольчого формування Переяславської громади, яке створили саме на базі Університету Григорія Сковороди в Переяславі, де він працює провідним фахівцем відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю.

ДФТГ №2 зараз дуже помітне у публічному просторі, його робота активно висвітлюється у соцмережах та ЗМІ. Це необхідно передусім для того, щоб добровольці отримували певне фінансування для своєї діяльності. Оскільки державними коштами його забезпечувати не можна, доводиться сподіватися лише на меценатів. А зрозуміло, що спонсори готові вкладатися у те, що дає результат. Результат же є ще й який – 20 збитих “шахедів” за останні чотири місяці. Олександр Молоткін у цій піар-кампанії ДФТГ відіграє надважливу роль – він є таким собі голосом та обличчям формування, чому сприяє його впізнаваність, набута ще у мирному житті.

Але і безпосередньо бойові завдання Молоткін виконує вправно. Скажімо, у липні він отримав подяку від Переяславської міської ради, бо підрозділ, яким він керував, успішно нейтралізував ворожий дрон. “Все приходить з досвідом, адже досі ніхто ж із нас не збивав “шахедів”. А тепер кожен знає, що недаремно ми не спимо ночами. Навіть один збитий ворожий апарат – це вже реальний результат, значить, він уже гепнувся навіки, але не завдав шкоди нашим людям”, – розповідав Олександр Молоткін.

Олександр Молоткін

Вячеслав Саулко, міський голова Переяслава

(номінований вчетверте)

Гірший рік, аніж 2023-й для Вячеслава Саулка, уявити складно. Хіба що тоді, у листопаді, на найемоційнішій та наймасштабнішій сесії він мав би не втриматися на посаді. Але все ж він не збирався складати повноваження, а насильно б його, певно, не примушували цього робити. Й зрештою ситуація навколо відставки заспокоїлася, і весь наступний рік видався для нього порівняно спокійним. Знову ж таки – порівняно із 2023-м.

Як і раніше, Вячеслав Саулко піддавався постійній критиці, передусім від депутата Бориспільської районної ради Юрія Бобровніка та активістки Галини Дудар. Та й в цілому його репутація серед населення аж ніяк не покращилася. Очевидно, що люди втомилися від чинної влади, а втома ще більше посилюється в умовах повномасштабної війни. Попри це, навіть у такій ситуації Саулко намагається покращувати місто бодай якось: відремонтували деякі дороги, зробили ремонти біля ЦКМ та на інших об’єктах, посадив ще одну смугу сакур за кошти меценатів, закуповує вже за бюджетні кошти техніку для комунальників, виділяються і певні суми на ЗСУ. Це те, що люди можуть побачити на власні очі й що може хоча би трішечки покращити його рейтинги.

Якби Вячеслав Саулко менше реагував на критику та не кидався змагатися з українськими коміками в дотепності, то 2024-й був би цілком пристойним для нього роком. Проте ситуація із блоками в Альті – це пляма на репутації, яку він відмиватиме достатньо довго. Найбільший недолік Саулка у тому, що він адекватно не комунікує ні з колегами, ні з депутатами, ні з громадою. Не радившись, він самовільно накидав у річку блоків, потім чітко не пояснив, навіщо вони там потрібні, а згодом, коли екологи зобов’язали їх прибрати, так і не аргументував, у чому ж була суть цього дійства. Воєнний стан дозволяє міському голові не проводити щорічних звітувань перед громадою, однак до людей рано чи пізно доведеться вийти. А чи не соромно буде? Ще є час, щоб зробити так, аби соромно не було.

Тетяна Чеботарь, депутатка Переяславської міськради, голова ГО “У добрі руки”

(номінована вдруге)

Здається, що Переяслав уже асоціюється із безпритульними собаками – і це не проблема влади, тварин чи людей, які їм допомагають. Це якраз проблема тих, хто не стерилізує своїх домашніх улюбленців, потім вивозить цуценят подалі, а вже небайдужим доводиться щеплювати їх, стерилізувати, шукати домівки. У собачому притулку громадської організації “У добрі руки” просто немає вільних місць, зараз там понад 160 тварин – частина живе уже давно і навряд чи має шанси знайти нову родину, бо стареньких песиків забирають рідше.

Щоденно переяславські Facebook-групи наповнюють новими дописами про знайдених виснажених собачат, про поранених чи замордованих псів, про голодних чи навіть отруєних. Із всім цим пліч-о-пліч з кількома однодумцями доводиться буквально жити Тетяні Чеботарь. І “жити” – це не перебільшення, тому що для неї це не робота, а щось значно більше.

“Я як робила, так і буду робити свою справу, але, чесно, останнім часом просто опускаються руки. Проблема в людях, а не у тваринах, і це потрібно до них донести, достукатись, адже людина може вирішити свої проблеми сама, а собака – ні. У Переяславі безпритульних тварин менше не стає. Зі стерилізацією також великі проблеми, адже люди звертаються тільки тоді, кола собака вже народила цуценят. Ми працюємо сім років, а маленькі цуцики як були так і є. Але зараз йде війна і нам потрібно основну допомогу спрямовувати на евакуацію собак. Кожного дня разів по 20 хочу закинути це все, але я тут заради них”, – розповідала Чеботарь у притулку для собак.

Робочий день у притулку розпочинається о 9:00. Зранку собак годують та прибирають у кожному вольєрі. Це великий обсяг роботи, адже потрібно насипати корм, змінити воду, а коли зима і мінусова температура, то ще й з мисок вибити весь лід, який утворився за ніч. Також заміняють сіно на підсилку. Закінчуються господарські роботи у притулку близько 15:00. Потім починаються лікувальні процедури, адже буває, що собаки хворіють і кожну потрібно підлікувати, обробити від паразитів та відвезти на стерилізацію. Очевидно, що за такого графіку Тетяна Чеботарь далеко не завжди може потрапляти на сесії міської ради, але все ж її пріоритети можна зрозуміти.

Тетяна Чеботарь

Нагадаємо, що найвпливовішою людиною Переяслава у 2023 році став волонтер Руслан Стародуб. Цьогоріч він також потрапив до переліку найвпливовіших.

Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше ексклюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.

Нагору