Жінки Переяслава, які надихають: згадуємо, про кого нещодавно писав Інформатор

8 березня відзначають свято, яке нагадує про силу, натхнення та незламність жінок у всьому світі. Інформатор зібрав надзвичайні історії переяславок, які змінюють місто на краще.

Інформатор часто публікує матеріали про жінок, які ведуть активну діяльність у Переяславі. Вони мають значні досягнення у різноманітних сферах – освіта, спорт, волонтерство, б’юті-індустрія. Ці жінки не тільки встановлюють власні рекорди, а й спонукають інших на зміни та розвиток. З нагоди Міжнародного дня жінок пропонуємо згадати останні інтерв’ю з переяславками, які надихають.

“Втомлююсь, але в іншому темпі жити не зможу” – Тетяна Чеботарь

Тетяна Чеботарь – зооволонтерка, голова ГО “У добрі руки”, ловець безпритульних тварин у ВУКГ та депутатка Переяславської міськради. За активну діяльність має визнання – “Людина року” за версією читачів “Вісника Переяславщини” (2019), лауреатка в номінації “Жінка-лідерка року” в загальноміському конкурсі “Людина року” (2020). Цьогоріч читачі Інформатора обрали Тетяну Чеботарь найвпливовішою людиною Переяслава. Попри всі ці відзнака, жінка зовсім не вважає себе найвпливовішою, хоча погоджується із визначенням для себе “Пахарь року”.

На початку своєї діяльності, у 2017 році, Тетяна Чеботарь та інші небайдужі сподівались, що за 3-4 місяці зможуть простерилізувати всіх бездомних собак, нових цуценят не буде і ця проблема зникне. Наприкінці лютого цього року у переяславському притулку було 158 тварин, хоча розрахований він лише на 75. Причина такої великої кількості стосується тих, хто не стерилізує своїх домашніх улюбленців, натомість вивозить цуценят в поле та звинувачує притулок, що їх не забирають. За роки роботи Тетяни Чеботарь та її команди кількість цуценят на вулицях зменшилася, а всі безпритульні собаки вже простерилізовані. Також стало значно менше зареєстрованих у лікарні укусів – до 5-6 за рік.

Тетяна Чеботарь віддана своїй роботі і працює за шаленим графіком, попри стан здоров’я – у 2018 році у неї був інсульт. Зооволонтерка зізнається, що притулок – це одночасно радість та біль для неї. Навіть після інсульту, коли вона ще не могла ходити, друзі привозили її до тваринок.

“Складно сказати, чи почуваюся я щасливою. Зараз, у цю хвилину, певно, так. У мене настільки напружений графік, що не встигаю і задуматися про це. Звичайно, це втомлює. Але в іншому темпі я вже жити й не зможу, бо просто почну страждати. Більше думатиму про свій фізичний стан – якби я народилася з такими вадами, то це одне, а коли я була королевою, а тепер підкоролева , то це інше. Зараз хочу знайти час походити в спортзал, проте лінуюся. Хочеться, щоб результат був відразу, а це потрібно працювати і працювати. А як подумаю, скільки за цей час можна зробити у притулку…”, – розповідала Тетяна Чеботарь в інтерв’ю Інформатору, опублікованому 26 лютого цього року.

“За 2024 рік вихованці “Акули” вибороли 419 медалей, 222 з яких – золоті” – Юлія Ясинська

22-річна Юлія Ясинська – тренерка та співзасновниця спортивного клубу “Акула” у Переяславі, тренерка національного класу та суддя 2-ї категорії. Має звання чемпіонки України з таеквон-до та чорний пояс третього дану. Таекван-до почала займатись у 2017 році.

Кілька років Юлія Ясинська тренувалася кожного дня, без вихідних. Перед підготовкою до змагань потрібно було працювати ще більше, дівчина займалась ще й вдома у невеличкому спортзалі. Навіть висока температура не могла завадити їй пропустити тренування. Так звичне коло спілкування зникло, проте з’явились нові люди зі сфери спорту. Кар’єра Юлії як спортсменки, яка бере участь у змаганнях, закінчилася у 2019 році через травму. Проте вона не уявляла своє життя без цього виду спорту.

З часом Юлія спробувала тренувати дітей та відразу знайшла спільну мову з юними спортменами. У 2020 році сім’я Ясинських – Юлія разом зі своїм батьком Іваном Володимировичем – заснувала клуб “Акула”. Заняття проводять для дітей віком від 6 до 16 років. Окрім таекван-до там формують особистість, психологічну й моральну основу, бо на першому місці в клубі стоїть дисципліна. Спортсмени клубу їздять на різні обласні та всеукраїнські змагання. За 2024 рік вихованці “Акули” взяли участь у 15 турнірах у Черкасах, Києві, Обухові, Українці, Березані, Бучі, Житомирі, Вінниці, Кременчузі та загалом вибороли 419 медалей, з яких 222 золотих, 94 срібних та 103 бронзових.

“Якщо любиш те, що робиш, це буде не тільки робота, а й невід’ємна частина життя. Я запалюю вогники в очах та серцях цих дітей, юних спортсменів, вкладаю у кожного частинку себе, хвилююся за кожного. Тренер – це не тільки вчитель, він має включати в себе викладача, наставника, друга, навіть другу маму. Це має бути людина, з якої беруть приклад, яка надихає. Багато дітей говорять, що у майбутньому хочуть бути так само тренерами, як і Юлія Іванівна, – розповідала тренерка в інтерв’ю, опублікованому 21 лютого цього року.

“У мене був рекорд – 22 клієнти за один робочий день“ – Анастасія Ващенко

27-річна Анастасія Іващенко – професійна майстриня-бровистка із Переяслава. Працює у місцевій студії “Веснянка”, де надає такі послуги, як корекція, фарбування та моделювання брів, ламінування вій, ламінування брів та перманент брів. Має 7-річний досвід у сфери б’юті індрустрії. У 2022 році стала призеркою відкритого Міжнародного чемпіонату б’юті-послуг в Польщі.

Почалося все, коли у 18 років Анастасія виїхала до Харкова, де вирішила згадати про своє захоплення “красою”. Чоловік підтримав її та виділив суму для старту геніальної ідеї. Так майстриня всього за один тиждень закінчила три курси з ламінування вій, моделювання та ламінування брів, придбала всі необхідні матеріали, орендувала приміщення у центрі Харкова та запустила рекламу по всіх місцевих групах у соцмережах. На той час Анастасія була в декреті з маленькою дитиною, яку не було на кого залишити. Тому вона працювала винятково у вихідні або після 18:00, коли чоловік був вдома.

Анастасія Ващенко отримала сертифікати Lеvel 1 та Lеvel 2 у Міжнародній асоціації бровистів. З такими відзнаками вона є визнаним майстром практично у всьому світі. Жінка досягла піку своєї праці – повний запис клієнтів, стала затребуваною майстринею та брала участь у чемпіонатах. Ще через деякий час Анастасія отримала офіційне звання викладача торгової марки Elan та запустила власні курси. У неї навчаються студенти зі всієї країни та навіть світу – Америки, Іспанії, Норвегії, Данії, Польщі.

“Я дуже люблю свою роботу, живу цим та постійно розвиваюся у цьому напрямку. Це те, що не дає мені “згоріти”. Найскладніше, напевно, що я втомлююсь, коли приймаю по 15 людей на день, хоча у мене був і рекорд – 22 клієнти за один робочий день. Але гроші заробляються не відразу. Для початку в цю справу потрібно вкласти немаленьку суму. Коли я починала сім років тому в мене був бюджет тисяча доларів. Зараз цих грошей вистачить лише на одні курси, матеріали й, можливо, оренду, – розповідала Анастасія Ващенко в інтерв’ю, опублікованому 12 лютого цього року.

“Навчилася тримати себе в руках у максимально складних ситуаціях“ – Юлія Бойко

21-річна Юлія Бойко – старша лаборантка кафедри соціальних комунікацій, документознавства та інформаційної діяльності в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі, водночас навчається тут на магістратурі за двома спеціальностями: “Облік і оподаткування” та “Інформаційна, бібліотечна та архівна справа”. У 2024 році цілий семестр навчалася у Польщі за програмою обміну студентами “Еразмус”.

Програма тривала із лютого до червня. Вона включає обмін студентів, викладачів та науковців країн-членів Євросоюзу та деяких інших країн, зокрема, України. Юлія була єдиною студенткою із Київської області. Спершу було складно, всі пари викладали англійською мовою, тож дівчині доводилось швидко орієнтуватися. Для студентів організовували багато різних зустрічей, заходів та івентів. Були й подорожі у сусідні міста, вечори в парку, ночі у музеї, спортивні змагання.

“Я навчилася тримати себе в руках у максимально складних ситуаціях, адже коли їдеш кудись далеко сама, то доводиться взяти себе в руки, на тобі відповідальність за все своє життя. Ти не можеш подзвонити і сказати: “Ма, допоможи мені”. Туди я приїхала, все іноземною мовою, і ото сидиш наче сама на всій земній кулі, взагалі немає до кого звернутися… Бували моменти, коли нападала паніка. Так траплялося, коли потрібно було зробити багато завдань, а я ще й захворіла, ще купа всього. Тоді я поплакала, заспокоїлася, дізналася, як це зробити, і почала вирішувати всі проблеми”, – розповідала Юлія Бойко в інтерв’ю, опублікованому 4 грудня 2024 року.

“Мій пріоритет – робота та саморозвиток” – Аліна Лялька

21-річна Аліна Лялька має чотирирічний досвід викладання математики. Зараз одночасно працює репетиторкою та викладачкою у Переяславському професійному коледжі. Також вона активно веде соцмережі, публікує контент про життя та освіту. Відео у TikTok про “стереотипну” вчительку набрало понад 2 мільйони переглядів.

Викладати математику почала ще у 17 років, тоді вона спробувала себе в ролі репетитора. На це її надихнули пари з методики викладання та психології, але основна мета Аліни – показувати математику цікавою. Вона переглядала безліч інтерактивних ресурсів, через які можна вивчати цей предмет у ігровому форматі: це – різні математичні ребуси, головоломки тощо. Нерідко Аліна викладала математику дітям, які живуть за кордоном. Був досвід, коли доводилось проводити заняття пізно ввечері через різницю у часових поясах. Але це вартувало зусиль – учениця Марійка із Америки стала найкращою з математики у своєму класі. Ще одне з важливих досягнень – одна з учениць вступила до коледжу у Британії на бюджетну форму навчання.

У 2023 році Аліні Ляльці запропонували стати викладачкою математики у коледжі. Зараз вона одна з наймолодших у викладацькому колективі та не значно старша від своїх учнів. Спершу хвилювалася, чи будуть сприймати її серйозно, але стосунки з учнями склалися чудово. Всі у коледжі знають, хто така Аліна Ігорівна. У соціальних мережах вона публікує пости та відео зі своїми учнями, розповідає лайфхаки для викладачів та ділиться корисними матеріалами. TikTok-акаунт вже має понад 11 тисяч підписників та 600 тисяч вподобайок. Найпопулярніші відео набрали 2,1 та 1,8 мільйона переглядів.

“Більша частина мого життя – це робота, робота і робота… Звісно, виділяю час на відпочинок та люблю подорожувати. Інколи зустрічаюсь із друзями, але пріоритет – робота та саморозвиток. Планую далі залишатись у цій професії. Не знаю, що буде через 5-10 років, але поки що мене все влаштовує”, – розповідала Аліна Лялька в інтерв’ю, опублікованому 31 жовтня 2024 року.

“Ніхто не розумів, що на нас чекає. Але разом було легше” – Софія Горобченко

38-річна Софія Горобченко до повномасштабного вторгнення 16 років працювала журналісткою. Зараз вона керує штабом Добровольчого формування Переяславської територіальної громади №2. Повномасштабне вторгнення росії в Україну Софія та її колишній чоловік зустріли саме в Переяславі. На четвертий день війни подружжя зі зброєю вийшло на блокпости. Оскільки добровольців було багато, вирішили створити перше формування, до якого приєдналась і Софія.

“Ми з хлопцями працювали як єдиний механізм, хоча на початку ніхто не розумів, що на нас чекає. Але разом було легше, ми знали, що захистимо одне одного. Це краще, ніж чекати, поки прилетить до тебе у підвал”, – розповідала Софія Горобченко в інтерв’ю Інформатору від 30 жовтня 2024 року.

З часом сформувалося ДФТГ №2. Софія Горобченко долучилась до нього у лютому 2023 року, а вже через трішки більше року жінку призначили на посаду начальниці штабу. У її обов’язки входить багато паперової роботи – рапорти, подання списків, листи. Також вона організовує всі процеси та навчання для добровольців. Але через брак людей доводиться виконувати зовсім різнопланову роботу. Основне завдання для ДФТГ й досі залишається – захист Переяслава від ворожих “шахедів”. Зараз на рахунку добровольців 22 збиті цілі. Над цим працює ціла організована команда: хтось дивиться у тепловізор та керує лазерною указкою, кулеметники стріляють, хтось звітується, що і куди летить. А бригада дає команди у спільному чаті.

Оскільки бійці ДФТГ №2 не отримують зарплатні, є частина тих, хто працює на повноцінних роботах. А от командний склад – командир формування, командир роти та Софія, як начальниця штабу, – мають час лише на підробітки. Зараз жінка заробляє написанням статей різних напрямків. Також є головною редакторкою та авторкою статей проєкту “Nationalclothing”. Це – англомовний сайт із публікаціями про традиційний одяг народів Африки, Європи, Азії, Америки, Австралії та Океанії, Середнього Сходу. Найпопулярніша стаття – про традиційний мексиканський костюм – набрала майже 700 тисяч переглядів. Зараз у Софії не так багато часу, але національний одяг є її натхненням.

“Думайте про хороше, про те, що змушує вас усміхнутися. І таким чином ви допоможете собі пройти всі жахи війни“ – Альона Іващенко

37-річна Альона Іващенко – психологиня, кандидатка психологічних наук, доцентка кафедри практичної психології Університету Григорія Сковороди в Переяславі, членкиня Української спілки психотерапевтів. Психологію обрала відразу після закінчення школи – Альоні подобалось спілкування з людьми та гуманітарні науки. Після четвертого курсу влаштувалася на роботу у НАК “Нафтогаз України” фахівцем у відділ кадрів. Там довелось виживати – скорочення відбувалися кожні півтора року, але звільнилась жінка самостійно після “вигорання”.

Переїхавши до Переяслава, Альона Іващенко пішла працювати до переяславського університету на кафедру практичної психології. Там разом із колегами заснувала безкоштовний онлайн-марафон “Профлайфхак, або як обрати професію майбутнього”. Це – соціальний проєкт, спрямований на те, щоб допомогти у професійному самовизначенні тим, хто цього потребує. З початком війни марафон став актуальним і для внутрішньо переміщених осіб та набув всеукраїнського значення. Міністерство освіти і науки України надало підтримку у розповсюдженні проєкту у навчальних закладах України. Марафон нагородили золотою медаллю на міжнародній освітянській виставці.

У Центрі фізичної і реабілітаційної медицини Переяслава Альона працювала із ветеранами після контузій. Зазвичай вони звертаються зі страхом того, що не зможуть адекватно поводитися у суспільстві, щоб нікому не нашкодити. Також допомоги потребують жінки, чоловіки яких загинули або зниклі безвісти. На базі університету функціонує Центр ветеранського розвитку, де Альона Іващенко здебільшого надавала консультації щодо кар’єри, оскільки, коли військові повертаються додому, то змінюються, як і їхні вподобання та смаки. Психологиня разом із клієнтами відігравали всі можливі питання та ситуації, які можуть бути на співбесідах.

“Наші думки можуть нас потопити або окрилити. Можуть загнати в глибоку яму негативних емоцій і депресії, а можуть навпаки підняти на ноги і спонукати до досягнення цілей. Тому обирайте позитивні думки, думайте про хороше, про те, що змушує вас усміхнутися. І таким чином ви допоможете собі пройти всі жахи війни, втриматись на плаву і бути здоровими як фізично, так і ментально”, – розповідала Альона Іващенко в інтерв’ю, опублікованому 10 жовтня 2024 року.

“У майбутньому хочеться, щоб як у тата – приїхала на змагання і там всі знають моє прізвище“ – Олена Самолюк

14-річна Олена Самолюк – вихованка Переяславської ДЮСШ, яка змалечку штовхала ядро, а згодом почала займатися і метанням диска. До спорту привчалась із дитячих років, адже росте у сім’ї спортсменів-тренерів Самолюків. Цьогоріч у лютому дівчина стала чемпіонкою України у штовханні ядра. За титул боролися ще 44 учасниці.

“Спочатку я не дуже хотіла цим займатись, але тато сказав, що вся сім’я у цьому спорті і мені потрібно спробувати. Я трохи походила на тренування і закинула. З часом перейшла на диск і стала серйозно тренуватись. Тоді я втягнулась у це – почало подобатись. Мені довелось відмовитись від танців, на які тоді ходила. Хоча зараз я рада, що все так вийшло. Ніколи не думала про інший вид спорту”, – розповідала Олена Самолюк в інтерв’ю від 3 жовтня 2024 року.

Перші змагання у спортивному житті Олени Самолюк відбулись, коли їй було 11-12 років, у Конча-Заспі. Дівчина посіла п’яте місце з результатом 22 метри. На той момент у думках було лише: “Хочеться більшого”. Загалом спортсменка тренується п’ять разів на тиждень по дві години, це силові вправи та біг на стадіоні. Крім цього, відточує метання диска, штовхання ядра та стрибки в пісок.

Олена планує вступати у переяславський університет на спеціальність, пов’язану зі спортом. З великих цілей – потрапити на Олімпійські ігри. Зараз спорсменка наполегливо тренується та звикає до нових навантажень.

“На змаганнях прикольно, коли метаєш, і всі тренери, які приїхали з дітьми, говорять: “О, це ж його внучка”. Приємно, що впізнають. У майбутньому хочеться, щоб як у тата – приїхала на змагання і там всі знають прізвище Самолюк”, – поділилася дівчина.

“Я просто відчуваю дитину серцем, всім допоможу, а якщо треба, нагодую“ – Таїса Ткаченко

69-річна Таїса Ткаченко майже 50 років свого життя присвятила вчителюванню та фізиці. Завжди мала активну громадянську позицію та двічі, у 1996 та 2002 роках, ставала “Людиною року” в Переяславі. У вчительки було складне дитинство, за її словами, як в казармі. Але це сформувало її сильну особистість, а за роки праці вона заробила величезний авторитет та є знаною у нашому місті.

Чим тільки не займалась Таїса Василівна! Все почалось із викладання фізики, математики та німецької мови у Лецьківській середній школі. Жінка очолювала Раду молодих жінок та багато інших організацій. Так її помітили і запросили виступити на конференції молодих вчителів у Переяславі. Після вдалої промови її забрали працювати в міському осередку компартії та запросили на посаду третього секретаря міського комсомолу, де вона пропрацювала 6 років. Далі – завуч місцевої школи №2, директор школи у селі Олізарівка тоді Іванківського району.

У 1990-х Таїса Ткаченко долучилася до знаменної події – разом з тодішнім міським головою Переяслава Миколою Кардашем відкрили новозбудовану сьому школу, нині – ліцей імені Володимира Мономаха. Жоден із чоловіків, яким також пропонували цим зайнятись, так і не зважився відкрити цей заклад. Бо проблем перед цим було чимало – великий об’єкт, прогнилі вікна та підлога, не було фінансування та будівельників. День народження школи – 1 вересня 1995 року. Першими до школи увійшли рудий кіт і учень початкових класів Діма Іллічов.

Завдяки Таїсі Ткаченко освіта у Переяславі піднялась на високий рівень: приїздили делегації, всі місцеві заклади покращились, з’являлись нові директори. Це вартувало жінці значних фізичних та моральних зусиль.

“Ми всі були як велика дружня комуна. На всіх конкурсах, у яких брали участь, займали перші місця. До нас приходили діти, яких повиганяли з інших шкіл, у мене вони всі були на висоті. Я просто відчуваю дитину серцем, всім допоможу, а якщо треба, нагодую”, – розповідала Таїса Ткаченко в інтерв’ю Інформатору від 3 вересня 2024 року.

“Чим далі, тим складніше. Та й людям дуже тяжко зараз справлятися зі своїми потребами“ – Інна Марченко

Інна Марченко – найвідоміша переяславська волонтерка, яку за підсумками першого року повномасштабної війни читачі Інформатора обрали найвпливовішою людиною Переяслава. Жінка збирає та відвозить допомогу зі своєю командою з ГО “Серця Переяславщини” прямо на передову, де тривають найзапекліші бої. Займається своєю діяльністю із початку Революції Гідності, потім активно допомагала воїнам АТО, а після повномасштабного вторгення через її руки проходять тонни продуктів, військове спорядження, автомобілі.

“Волонтер-легенда Інна Марченко. З 2014 року веде активну волонтерську діяльність по допомозі нашим військовим. Має державні нагороди, про які не згадує, бо дуже скромна ще й скажено невтомна та постійно допомагає нашим воїнам у необхідних для них речах. І завдяки таким, як вона, воїни на фронті почувають себе потрібними і незламними”, – писали про неї читачі Інформатора під час голосування за найвпливовішу людину Переяслава за підсумками 2022 року.

Протягом 2024 року Інна Марченко, як і завше, активно волонтерила: проводила збори, їздила у гарячі точки, зокрема, на Курщину. Але й сама вона зізнавалася, що часи для волонтерів стали складнішими: “Недавно ми публікували пост про ремонт машини, не вистачало коштів. Я вирішила попросити у своїх рідних, аби найскоріше закрити та допомогти. На жаль, чим далі, тим складніше. Та й людям дуже тяжко зараз справлятися зі своїми потребами”.

Хочете пригадати всіх людей, з якими Інформатор записував інтерв’ю у 2024 році? Ми підготували про них окрему публікацію.

Дарія Сухотенко

Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше ексклюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.