Чим жив Переяслав у 2025 році? Пригадуємо разом.
Минув іще один рік, насичений на події, наповнений втратами та перемогами, веселими та сумними новинами. Про все це протягом 2025 року щоденно писав Інформатор. Найголовніше зібрав у одній підсумковій публікації.
Почався новий рік традиційно із підбиття підсумків попереднього. Наприклад, визначили слова, які найкраще характеризували 2024-й. За версією читачів Інформатора словом року стало “ТЦК”. До трійки також потрапили “Тривога” та “Паскудний”. А за версією словника української мови та сленгу “Мислово” словом року стало “бусифікація”.
Першою новонародженою дитиною в Переяславі у 2025 році стала Аліса Федченко. Вона з’явилася на світ 2 січня. Батьки новонародженої – Оксана та Андрій Федченки – розповіли, що це вже друга дитина у їхній родині. Дівчинка народилася з вагою 3 кілограми 900 грамів, зростом 56 сантиметрів. Батьки поділилися, що ім’я для доньки обирали довго, адже хотіли назвати свою дитину оригінально: “Ми перебрали купу варіантів, порадилися зі старшою донькою, у нас був сімейний консиліум, вирішували разом. Але зупинилися з чоловіком саме на імені Аліса, бо воно сподобалося нам обом, і саме це ім’я їй дуже пасує”.
На початку року Інформатор вчетверте визначив найвпливовішу людину Переяслава. Цього разу нею стала голова ГО “У добрі руки”, депутатка Переяславської міськради Тетяна Чеботарь. Вона випередила голову Переяславської міськради Вячеслава Саулка та представника Добровольчого формування №2 Переяславської громади Олександра Молоткіна.
- Читайте також: “Притулок у Переяславі має ставати меншим, а не більшим”: Тетяна Чеботарь – про собак і людей, міську раду, інсульт та війну
Якщо вже говорити про відзнаки, то у 2025 році лейтенанту Збройних сил України Роману Шаповалу 1993 р.н. із Гланишева (Переяславська ТГ) за указом президента України посмертно присвоїли звання Герой України та відзначили орденом “Золота Зірка”. Відповідний указ президент підписав у лютому. А у жовтні він вручив орден “Золота Зірка” рідним загиблого.
Роман Шаповал загинув 27 серпня 2024-го року під час удару FPV-дрона та артилерійського обстрілу біля населеного пункту Петропавлівка Куп’янського району, що на Харківщині. Служив командиром механізованої роти механізованого батальйону. Пішов боронити Україну добровольцем ще у 2014 році та протягом 10 років, до дня загибелі, не припиняв стояти на захисті країни.
Альта у 2025-му знову була однією із основних тем у медіа та на вустах переяславців. У лютому міський голова Переяслава Вячеслав Саулко заявив, що на річці розпочалися підготовчі роботи – набережну очистили від чагарників та сміття. “Але це тільки старт! У планах – облаштувати берегову лінію, створити невеликі зони відпочинку, висадити дерева, зробити це місце надпривабливим для всіх нас. А в перспективі – створити тут повноцінну рекреаційну зону, де зможуть займатися і відпочивати не лише родини, а й наші юні спортсмени, які прагнуть розвиватися у водних видах спорту”, – сказав Саулко.
У червні на “виготовлення проєкто-кошторисної документації на капітальний ремонт міського ставка з метою захисту території від підтоплення в районі вулиць Шкільної та Богдана Хмельницького” (саме ділянки Альти, де планується сучасна набережна) із міського бюджету виділили 140 тисяч гривень. Після розроблення ПКД у вересні на сесії передбачили 2 мільйони гривень на перший пусковий комплекс робіт, який полягав у очищенні річки від мулу. У жовтні ж провели тендер на ці роботи аж на 8 мільйонів 314 тисяч 246 гривень. Перемогу здобуло ТОВ “НОВОБУД СПЕЦМОНТАЖ” із Василькова, що на Київщині. Воно має провести роботи з очищення водойми до 31 травня 2026 року за 7 мільйонів 010 тисяч гривень. 19 листопада на річці почала працювати великогабаритна техніка. Станом на зараз відомо, що очищали дно та розривали й розрівнювали береги.
Ще один масштабний проєкт, про який заявив міський голова у 2025 році, – кільцевий рух на перехресті вулиць Покровської, Богдана Хмельницького та Михайла Грушевського. Як зазначив Вячеслав Саулко, ця ділянка дороги тривалий час створювала незручності для учасників дорожнього руху та сприяла виникненню дорожньо-транспортних пригод: “Пішохідні зони також потребують оновлення. У планах зробити це місце охайним та привабливим, сучасним та безпечним для жителів та гостей міста. На цій ділянці дороги починаємо роботи з облаштування пішохідних доріжок, а на перехресті – острівець безпеки з круговим рухом автомобілів”.
У травні там розпочалися перші роботи із розширення проїжджої частини. Тоді ще вони виконувалися без проєктно-кошторисної документації під виглядом благоустрою. Капітальні ж роботи з облаштування тротуару після тендеру за 917 тисяч 998 гривень 41 копійку проводив ФОП Манджоян Вардан із Вовчкова (Переяславська ТГ). Наразі “кільце” ще не завершили. Але дорожня ділянка вже розширена, а тротуари навколо обклали бруківкою.
Щоб закінчити із резонансними темами, які стосуються благоустрою, відразу перескочимо до серпня. Тоді працівники Переяславського ВУКГ викорчували велику ялину, яка росла на внутрішньому дворі адміністрації Національного історико-етнографічного заповідника “Переяслав”. На її місці науковці виявили польську срібну монету номіналом 1,5 “гроша” 1625 року випуску. Це, по суті, був старт робіт зі створення парку Івана Мазепи на місці колишнього “військового містечка”.
Того ж місяця під час земельних робіт на цій же ділянці вирили людські кістки, які, ймовірно, належать монахам. Бо, за словами науковців, там були їхні поховання. ВУКГ відразу відхрестилося, мовляв, їхня техніка там не працювала. Натомість, міський голова написав у Facebook: “За моїм дорученням до КП ВУКГ було проведено інженерні роботи для недопущення подальшого руйнування водопровідних мереж, що залишилися громаді після прийняття на баланс території колишнього військового містечка. Фахівці провели обстеження, ізоляцію та ліквідацію виявлених несправностей”.
Над кістками звершили молитву й закопали. Міський голова додав, що надалі у майбутньому парку Мазепи подібних інженерних втручань не планується, а попереду – облаштування території під рекреаційну зону для відпочинку жителів і гостей міста. У жовтні на сесії він навіть розповів депутатам, яким саме буде парк, із концепцією, різними тематичними зонами тощо.
Проте тоді ж виступила в.о. генерального директора НІЕЗ “Переяслав” Марина Навальна, яка наголосила, що за клопотанням обласного Департаменту культури й пам’яток відкрите кримінальне провадження через вириті траншеї на цій території, яка є частиною пам’ятки національного значення “Літописне місто Переяслав – столиця Переяславського князівства”. Також за приписом, через який повідомили заповідник, там ВУКГ заборонили проводити будь-які земельні роботи. Зрештою суд наклав арешт на земельну ділянку, оскільки розпочалося слідство. Роботи зупинилися і не факт, що коли-небудь відновляться.
Чому саме Марина Навальна відстоювала інтереси заповідника у ситуації із “військовим містечком”? Наприкінці квітня стало відомо, що генерального директора НІЕЗ “Переяслав” Олексія Лукашевича підозрюють в одержанні та вимаганні неправомірної вигоди і йому загрожує до 10 років позбавлення волі. Поліціянти встановили, що посадовець, зловживаючи службовим становищем, вимагав та отримав хабар 100 тисяч гривень. За вказану суму він обіцяв надати дозвіл на проведення медійних заходів на території заповідника.
Його відсторонили від посади, а тимчасово виконувати обов’язки генерального директора призначили Марину Навальну, яка раніше очолювала науково-дослідний відділ музею “Заповіту” Тараса Шевченка, а у квітні стала заступницею генерального директора з науково-методичної роботи.
Сталася у 2025 році й історична подія у медіасфері Переяславщини. 28 лютого вийшов останній (12461-й) номер газети “Вісник Переяславщини”. Вона виходила друком із 1925 року, тобто припинила існування у своє 100-річчя. Останнім її редактором була Валентина Батрак. Команда журналістів редакції продовжила працювати над сайтом Переяслав.City.
У грудні в заповіднику провели круглий стіл “Вісник Переяславщини”: 100 років районної газети”. “Хотілося сторіччя святкувати зовсім по-іншому. Хотілося, щоб газета жила. Але хтось колись сказав, що блискавка влучає у найбільше дерево. Так ось ми були таким великим деревом серед міськрайонних газет Київської області. У кращі свої часи виходили двічі на тиждень, обсяг був 8 та 16 сторінок, тобто в підсумку щотижня 24 шпальти повноцінного тексту – це було багато. У нас був драйв. Ми весь час хотіли зробити все якнайкраще, старалися рухатися тільки вперед. Це був настрій справжньої творчості”, – сказала під час засідання Галина Карпенко, яка була редакторкою видання у 2000-2021 роках.
На противагу зникненню “Вісника” у Переяславі з’явилося власне радіо. У листопаді запрацювала радіостанція Інформатор FM. Відтепер жителі Переяславщини на хвилі 95,8 FM можуть слухати актуальні новини, важливі повідомлення та гарну музику.
“У головного офісу Інформатора в Дніпрі є так званий підрозділ Інформатор FM. І вони самі бачили в цьому потенціал розвитку загалом медіа. До того ж радіо – це цікавий спосіб доносити інформацію тим же постійним читачам сайту Інформатор Переяслав. Тобто наш сайт – це новини, які потрапляють до людей через екрани смартфонів чи комп’ютерів, а тепер ми можемо доносити інформацію ще й у їхні вуха”, – розповів співзасновник медіа Інформатор Переяслав Олександр Петруня.
На щастя, 2025 рік був наповнений не лише гіркими новинами з фронту, а й сповіщеннями про обміни полонених. Сотні українських військових повернулися до своїх рідних. Були серед них і чоловіки з Переяславщини. 1 березня з полону до Переяслава повернувся військовослужбовець Максим Левченко. Він провів у неволі майже два роки. Повернувся додому у свій день народження. Йому саме виповнилося 33 роки.
24 травня під час другого етапу обміну полоненими у форматі 1000 на 1000 Україна повернула з російської неволі 307 військовослужбовців. Серед них – Артем Горстка із Переяславщини, який провів у полоні 1001 день. Він – зять працівниці Студениківського будинку культури.
Проте досі є багато українських військових, долі яких залишаються невідомими. Хтось зник безвісти, хтось у полоні. Заради них їхні рідні постійно проводять акції. У 2025 році і в Переяславі вони набули систематичності. Першу велику акцію провели 24 травня на центральній площі міста. Вона зібрала сотні людей. А організацією займалося Об’єднання родин зниклих безвісти і полонених захисників із Переяславщини та родин Територіальної оборони міст України “Жінки ТРО”.
23 вересня о 9:00 на Борисоглібській площі в Переяславі перекрили рух транспорту та провели хвилину мовчання за загиблими та зниклими безвісти на війні. Відтоді вона мала стати щоденною, так обіцяли посадовці. Але, як бачать більшість переяславців, не так сталося, як обіцялося. При цьому 20 вересня на цьому ж місті рідні загиблих та полонених військових провели мовчазну акцію. Сотні людей вийшли з плакатами та портретами своїх рідних. З тих пір таку акцію проводять щосуботи.
Фахівчиня із супроводу ветеранів у Переяславі Юлія Мурзаєва розповіла, що кількість учасників акції протягом цього часу залишається стабільною: “Щотижня приходять ті самі обличчя, але останнім часом долучаються й нові люди. Це ті, хто нещодавно отримав сповіщення “безвісти зниклий”. Для багатьох це стан шоку: перший місяць люди просто не усвідомлюють, що робити. Ми намагаємося підтримати кожного, пояснити кроки, познайомити та об’єднати родини”.
Боротьба триває не лише на фронті, не лише за кожного безвісти зниклого та полоненого, а й у самоусвідомленні українців. Для цього необхідно позбуватися від так званої “радянської спадщини”, яка нас оточує. У червні на Майдані Княжий двір біля Успенського собору в Переяславі демонтували пам’ятник “Навіки разом”, який встановили у 1979 році на честь 325-річчя Переяславської ради 1654 року.
У політичному житті в найгіршому сенсі цього слова чи не найрезонансніша подія року сталася у травні. Перед черговою сесією міської ради на вході до зали засідань активістка Галина Дудар вкусила за руку міського голову Вячеслава Саулка. Після отриманої травми міський голова на кілька хвилин зайшов до зали з перебинтованою правою рукою, але потім її покинув. Тож розпочала сесію секретарка ради Лідія Оверчук. Саулко повернувся лише наприкінці сесії.
Галина Дудар оприлюднила на своїй Facebook-сторінці відео, де розповіла про причини такого вчинку. Мовляв, вона таким чином захищала своє майно, а саме мобільний телефон, який Саулко нібито хотів у неї відібрати силою, коли вона намагалася потрапити до зали засідань. Вона у цей час проводила відеозйомку.
“Я тримала телефон двома руками, але ж у мене все… Я вже бачу, що чуть-чуть залишилося – вже зараз вирве у мене телефон з рук. Ну що мені залишалося? У мене дві руки зайняті, але в мене вільний рот і мої зуби. І я його гризонула за руку. Він випустив мій телефон, телефон мій упав”, – розповіла Дудар. Як відомо, Саулко щодо цього інциденту писав заяву до поліції. Але, чим завершилася справа, наразі невідомо.
30 травня офіційно завершився навчальний рік. У Переяславській громаді було 186 випускників 11-х класів (12 з яких – екстернати) та 363 випускники 9-х класів. Також 51 учень отримав свідоцтво про закінчення освіти з відзнакою. До слова, у вересні за парти шкіл Переяславської громади сіли 3 тисячі 780 учнів, з яких 307 першокласників.
Національний мультипредметний тест на Переяславщині складали 248 дітей (із Переяславської громади – 180, Циблівської – 27, Дівичківської – 15, Студениківської – 17, Ташанської – 9). Троє із них показали найвищі результати з одного предмету. Випускник Переяславського академічного ліцею імені Івана Мазепи Владислав Мотрич склав НМТ з англійської мови на 200 балів. Випускник Переяславського ліцею імені Володимира Мономаха Максим Черненький теж набрав 200 балів з англійської мови. Лілія Козелецька зі Студениківського ліцею набрала 200 балів із української мови.
У 2025 році до когорти Почесних жителів Переяславської громади додалися Михайло Римар, Олександр Батрак, Анатолій Розсоха, а також 64 жителі Переяславщини, які загинули у російсько-українській війні від моменту попереднього нагородження.
- Михайла Римара до відзнаки запропонувала ГО “У добрі руки”. Він – офіцер з вищою військово-спеціальною освітою, інженер з експлуатації засобів радіо- та електропровідного зв’язку. 11 років працював начальником Центру зв’язку та управління ДСНС України. Має загальний стаж роботи 42 роки. Нагороджений нагрудними знаками “Знак пошани”, “За безпеку народу” та медаллю “За особливу службу” ІІІ ступеня.
- Олександра Батрака представив до відзнаки начальник відділу освіти Переяславської міськради. Він – історик, викладач суспільствознавства. Працював директором Переяславського академічного ліцею імені Івана Мазепи. Загальний стаж роботи – 41 рік. У 2002-2005 роках – депутат Переяславської міськради. Відзначений грамотами Київської обласної державної адміністрації, головного управління освіти і науки Київської обласної державної адміністрації, Міністерства освіти і науки України. Має нагрудний знак “Василь Сухомлинський” (Заохочувальна відзнака Міністерства освіти і науки України).
- Анатолія Розсоху до відзнаки висунула ГО “Відродження Переяслава”. Понад 15 років він працював у газеті “Вісник Переяславщини” на посадах кореспондента, заступника редактора та редактора. Під час роботи у газеті обирався депутатом Переяслав-Хмельницької міської ради, також на громадських засадах виконував обов’язки секретаря. Має звання “Заслужений журналіст України”. Також працював начальником управління розвитку інформаційних технологій державного інформаційного агентства “Укрінформ”. У 2004 році започаткував всеукраїнську газету “Президентський вісник”. Також працював генеральним директором державного підприємства “Укрпромресурс” та ТОВ “Укрпромпоставка”. З 2015 по 2021 рік очолював пресслужбу державного інспектора Державної екологічної інспекції України. У 2020 році з однодумцями зареєстрував ГО “Зелене довкілля”.
Відзначених нагородили посвідченнями та нагрудними знаками відповідного зразка під час урочистостей до Дня міста у вересні. Рідні загиблих теж отримали ці нагороди тоді ж.
У травні після дворічної перерви відновився традиційний чемпіонат Переяславщини з футболу. У ньому взяли участь 5 команд, які грали за коловою системою три кола. Завершили турнір на початку вересня. Вовчків (Переяславська ТГ) прогнозовано та досить впевнено став чемпіоном.
Підсумкова турнірна таблиця має такий вигляд:
- Вовчків – 31 очко
- Гайшин (Переяславська ТГ) – 21
- “Матадор-Університет” (Переяслав) – 20
- Juk Store (Переяслав) – 16
- “Ратибор” (Переяслав) – 0
Кубок Переяславщини з футболу натомість виграв “Матадор-Університет”. 11 жовтня на стадіоні ім. В. Лобановського в Переяславі у фінальному матчі він розгромив Juk Store 7:0 Перед цим у півфіналі “Матадор” вибив із Кубку Вовчків – 1:2 у Переяславі, 4:3 та 4:2 у серії пенальті у Вовчкові. Juk Store же у попередньому етапі за право зіграти у півфіналі переміг “Ратибор” 3:1, а у півфіналі пройшов Гайшин – 0:0 у Переяславі та 5:4 у Гайшині.
Однією зі спортивних гордостей року стала команда ветеранів війни “Сильні Переяслава”, яка стабільно успішно виступала на всеукраїнських змаганнях. Особливо вирізняється у ній Богдан Бутович. Апогеєм його виступів став турнір Strong Spirit’s Games у іспанському Мадриді. Богдан Бутович здобув “золото” у ривку гирі 16 кілограмів (1 хвилина), “золото” в жимі на максимум у категорії до 90 кг та “бронзу” у жимі 100 кілограмів (1 хвилина).
Кінець 2025 року в Переяславі ознаменувався не лише відключеннями електроенергії, які інколи тривають по 12-16 годин на добу, а й першим за період повномасштабної війни встановленням новорічної ялинки на центральній площі. Її надало місту подружжя Микола та Олени Орел. Встановили працівники ВУКГ ще 3 грудня, а завершили прикрашати через тиждень 10 грудня.
Начальник відділу культури і туризму міськради Переяслава Валентин Шуткевич пояснив, що роботи зі встановлення та прикрашання понад 12-метрової ялинки досить об’ємні, потребували певного часу: “Це робота, яку не підженеш. У нас все було готово, нічого не затягнулося і все йшло за планом, просто сам процес нелегкий і тривалий”.
Якщо хочете пригадати, яким був 2024 рік, маємо й таку публікацію. Читайте її за посиланням.
Підготував Віталій Усик
Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше ексклюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.
