19 лютого Владислава Столяренка офіційно призначили на посаду начальника відділу фізичної культури, молоді, спорту та охорони здоров’я виконкому міськради. Він розповів Інформатору про свої основні цілі.
Владислав Столяренко (28 років) майже два роки перебуває на посаді голови районної федерації футболу. Із 13 січня до 12 лютого стажувався на посаду начальника відділу фізкультури, молоді, спорту та охорони здоров’я міськради. До цього тут працював Валерій Мільгевський. А 19 лютого його затвердили на посаді. Невдовзі після призначення Столяренко дав інтерв’ю Інформатору про нові виклики та плани.
– Хто і як запропонував тобі цю посаду?
– Безпосередньо міський голова, коли я прийшов восени виборювати “футбольні права”. Тоді саме в Переяславі були жорсткі карантинні обмеження, а нам слід було провести матч чемпіонату з великого футболу. Вячеслав Саулко запропонував нам зіграти в Дем’янцях, бо тоді у районі була “помаранчева” зона і це було дозволено. І він прямо запропонував спробувати себе на посаді, я відразу погодився. До цього тривалий час (11 років) працював у сфері обслуговування в Києві, в останні чотири роки на керівних посадах – адміністратором та директором піцерії. При цьому я жив у Переяславі, й не покидала ідея повернутися сюди, тобто й працювати тут. Тому шукав посади в готельно-ресторанній сфері, але таких фахівців наше місто не потребувало. І тут прийшла ця пропозиція. Оскільки я займаюся футболом багато років, слідкую за нашим спортом, у мене були претензії до того, як це все відбувається. Я знаю проблеми, а глибоко вивчивши законодавство, знайду методологію вирішення їх.
– Чи багато нового довелося вчити?
– Багато довелося читати, дещо щодня перечитую. Бо як, скажімо так, “людина з вулиці” деякі закони місцевого самоврядування міг інтерпретувати як завгодно. А колеги мені допомагають: тут мається на увазі ось це, а тут – це.
– Фінансово ти точно більше в Києві заробляв. Хіба рішення змінити роботу виправдане?
– Кожного дня по три-три з половиною години я витрачав на дорогу. У перші роки я ще намагався бути продуктивним у цей час: писав, читав. А потім мотивація зникала, з’їдала рутина. А ці три години щодня – це дуже багато й дуже дорого коштує. Ті гроші не зможуть замінити того, що я тепер маю час із сім’єю чи для власних справ.
– А як щодо твоєї роботи у районній федерації футболу? Ти залишаєшся головою?
– 25 лютого в приміщенні Київської обласної асоціації футболу відбудеться нарада зі всіма головами теперішніх федерацій. Обговоримо, як нам реорганізовуватися і чи потрібно це робити у зв’язку із ліквідацією деяких районів. Раніше наша діяльність просто поширювалася на Переяслав-Хмельницький район. А зараз як? Я думаю, що буде домовленість між ОТГ, команди з яких об’єднуватимуться під одну федерацію. Чи бачу я нову структуру? Звичайно, бачу. Чи хотів би її очолити? Поки що вагаюся. Чи хотів би бути у виконкомі? Безумовно.
– Що ти хочеш зробити на посаді начальника відділу фізичної культури, молоді, спорту та охорони здоров’я?
– Перше, що мені боліло, – це стадіон. Особливо після вашого фоторепортажу, це просто якась антиутопія. Звичайно, хочу змінити якось цю ситуацію. Також вже в перші дні своєї роботи я дізнався, що в нас є дуже багато спортивних об’єднань, які не проводять жодної діяльності. Наприклад, у Переяславі є багато волейболістів, достатньо для того, щоб об’єднатися у федерації. Я ж не можу бути засновником, зате можу знайти фахову людину і сприяти їм у розвитку. От звернулися до нас із тхеквондо, 62 дитини займається. Чи багато хто чув про них раніше? У Великій Каратулі є люди, які займаються фролболом, невдовзі поїдуть на чемпіонат України. Ми зараз проаналізуємо, хто в нас у громаді є, наскільки систематизовано це все: хаотичні “випадкові” турніри чи постійні змагання. Що в селі може об’єднати людей? Якийсь спортивний клуб. Скажімо, у Дем’янцях всі знають, що є футбольна команда, найсильніша в межах нашого району, і це ідея самого села. Так має бути і у Великій Каратулі, і в Гайшині, і в інших наших селах.
– Як конкретно міська рада може сприяти таким об’єднанням?
– Для прикладу, організується волейбольна федерація, створиться громадська організація. Ми до цього жодного стосунку не можемо мати. Але представники цієї федерації приходять до нас і кажуть: “У нас є десять команд і ми хочемо провести регулярний чемпіонат. Просимо посприяти”. І ми вже починаємо шукати зал для змагань, як допомогти в нагородженні тощо. Про велику фінансову підтримку ми говорити не можемо, бо видів спорту багато й домогти потрібно всім. Не обов’язково створювати нові, є вже громадські організації, які звертаються, й ми їм допомагаємо.
– Вчора Вячеслав Саулко на своїй пресконференції сказав, що футбольна команда Переяславської ТГ гратиме в чемпіонаті області в 2022 році. Як думаєш, це реально?
– Думаю, що це буде. Погоджуюся із Вячеславом Володимировичем, що спочатку нам потрібно створити тут базову інфраструктуру для цієї футбольної команди. Вже є ініціативна група людей, які створюють новий футбольний клуб громади, – це Юрій та Роман Кривенки, Віталій Коцур. Фінансуватиметься це місцевими підприємцями, ми лише сприятимемо. І гратимуть у цій команді не ті футболісти, хто зарекомендував себе у минулі роки, а ті, хто постійно тренуватиметься й доводитиме свою професійність на футбольному полі. Але спочатку треба зробити стадіон, бо мені було соромно перед знайомими арбітрами, яким не було навіть де комфортно переодягнутися. Тому спочатку всі умови для прийому обласного чемпіонату та для наших спортсменів, а потім вже, власне, заявка на участь в чемпіонаті. Галопом ми нічого робити не будемо.
“Оскільки я займаюся футболом багато років, слідкую за нашим спортом, у мене були претензії до того, як це все відбувається”
“Ті гроші не зможуть замінити того, що я тепер маю час із сім’єю”
“Що в селі може об’єднати людей? Якийсь спортивний клуб”
“Про велику фінансову підтримку ми говорити не можемо, бо видів спорту багато й домогти потрібно всім”
“Вже є ініціативна група людей, які створюють новий футбольний клуб громади”
Нагадаємо, що наразі на Переяславщині триває чемпіонат з футзалу. Лідирує яготинський “Кристал”.
Віталій Усик
Фото: Юрій Товкайло
