ЖИТТЯ

У Переяславі відкрили виставку авторських ляльок-мотанок Тетяни Мартинової

Опубліковано 02.04.2021

З 1 квітня до 1 червня у Переяславі діятиме виставка ляльок-мотанок. Виготовила їх та надала музею кобзарства Тетяна Мартинова.

З 1 квітня до 1 червня у Переяславі діятиме виставка ляльок-мотанок. Якщо буде потреба та зацікавленість відвідувачів, то її продовжать. Експозицію розмістили в музеї кобзарства на вулиці Богдана Хмельницького, 20, працює він з 9:00 до 17:00. Але оскільки зараз діють карантинні обмеження і музей зачинений для відвідувачів, виставку представлять на офіційному сайті НІЕЗ “Переяслав” в онлайн-форматі. 20 авторських ляльок для виставки надала переяславка Тетяна Мартинова. Вона кандидатка філософських наук, колишня викладачка Національного авіаційного університету. Розповіла Інформатору про своє захоплення.

Про початок

— Кожній людині Богом дається багато різних талантів. Для того, щоб вона їх втілила в життя потрібен певний час. Замолоду ми реалізуємось в одному напрямку, а коли стаємо старші — в іншому. І коли з’являється вільний час, то ми вже можемо зробити те, до чого раніше не доходили руки. Я його знайшла тільки після того, як реалізувалася соціально. Оскільки вишити все, що я хочу у великому розмірі, тобто на великих виробах, не можу, бо бракує часу, вирішила це реалізувати на тому, що маленьке за розміром. Ось так і з’явилася лялька-мотанка. У моєму роду вишивали усі: бабуся, тітки, мама.

Про техніку вишивки

— Я не виготовляю ляльок із готової тканини, тому що моє бажання — це вишивати. Роблю це з 2014 року. За цей час виготовила близько двох сотень ляльок. Я викладач етнографії, тому інтерес до народної творчості та вишивки в мене був завжди. Зараз українці та українки багато вишивають хрестиком, але це не зовсім українська техніка. Вишивка в Україні існує з дуже давній часів і, як правило, це були рахункові техніки, пов’язані із особливостями матеріалу, на якому вишивалася річ. Це пряме переплетення домотканого полотна, а самих технік існує більше двохсот. Мені було цікаво вивчити їх на практиці, спробувати вишити ретязь, штапівку, мережкою та інші.

Про виготовлення ляльок

— На виготовлення моєї однієї ляльки йде від двох до трьох тижнів, це залежить від образу, особливостей вишивки, естетичного наповнення ляльки. Я не виготовляю традиційну українську мотанку, яка робилася на кукурудзяних качанах, горішках, гілочках та інших речах. Я роблю винятково сувенірну ляльку. Вона має бути відповідним чином декорована та відповідного кольору. Використовую різні матеріали: це може бути сучасне або давнє полотно, лляне чи конопляне. На конопляному полотні вишивати дуже складно, тому що воно тоненьке і, коли я беру його до рук, то дивуюся, як українська жінка зі звичайних традиційних конопель могла зробити полотно такої якості.

На виставці представлено кілька ляльок, виконаних на конопляному полотні і можна побачити різницю. Лляне полотно крупніше, на ньому легше вишивати та воно інше за якістю. Крім того, я використовую сучасні стрічки (іноді вінтажне мереживо), тому що стрічки ХІХ-початку ХХ століття сьогодні знайти дуже важко. Вінки плету сама, квіти купую готові, але якщо дуже хочеться, то можу зробити сама. Коли почала робити “карпатських” (це серія ляльок), то для їхніх головних уборів я навчилася ткати бісером, тобто це ще і постійне навчання. Кажуть, чим довше ти навчаєшся, тим довше зберігаєш життя і молодість.

Майстер-класи з виготовлення ляльки я не практикую, можна відкрити інтернет і зробити це самому:

змотати кілька валиків;
закрити їх тканиною;
зав’язати ниточкою;
можна взяти прямокутні шматочки тканини зробити їм одяг і будеш мати ляльку.

Про виготовлення сорочок

— Оскільки я вишиваю, то тримаю голку в руках дуже давно — з четвертого класу. Крім виготовлення ляльок, на яких можна випробувати різну техніку вишивки, я почала вишивати сорочки для себе, тому що кожна українська жінка повинна мати в своєму гардеробі українську сорочку. Хрестиком я практично не вишиваю, а працюю в традиційних техніках та мережках. Коли вишила один рукав сорочки, мені стало цікаво, скільки зробила уколів голкою для того, щоб її вишити. Я порахувала та виявилось, що на одному рукаві 64 тисячі уколів, тобто на двох 128 тисяч. Особисто для себе вишила п’ять сорочок, ще чоловікові, колегам, загалом вийшло близько 16. На вишиття однієї сорочки в мене йде від двох до чотирьох місяців.

Що дає це захоплення

— Перш за все, ляльки приносять мені моральне задоволення. Коли я займаюсь чимось по господарству, то в голові вже крутиться образ ляльки. Спочатку приходить колір, потім матеріал, з якого вона буде зроблена, далі підбираю малюнок — це все тривалий творчий процес. Коли лялька готова, вона починає жити самостійним життям і, звісно, вони мені всі подобаються. Я дала на виставку ляльок з дому і мені їх бракує, адже там без них порожньо. Мої ляльки є в різних країнах: у Білорусі, Молдові, Азербайджані, Вірменії, Чехії, Франції, Іспанії. Вони розходяться та несуть радість людям.