Невдовзі закінчиться дворічна каденція представників молодіжної ради Переяслава. Детальніше про її діяльність та те, що буде далі, – у цьому матеріалі.
У Переяславі вже майже два роки активно працює молодіжна рада. Вона представляє інтереси молоді, визначає її потреби та відповідно отримує фінансування із міського бюджету для втілення певних ідей. Очолює її Володимир Сонько. Він розповів журналістові Інформатора про діяльність ради, підбив підсумки першої каденції та поділився планами.
– Поясни простими словами, що ж таке молодіжна рада і навіщо вона потрібна.
– Якщо спиратися на закон та типове положення, то там написано довжелезними фразами. Але якщо говорити простіше, то молодіжна рада – це голос молоді. Це досить унікальний консультативно-дорадчий орган, який об’єднує велику кількість інститутів громадського суспільства: студентство, учнівство, громадські організації та ініціативи й звичайний актив молоді міста. Це репрезенативний орган, який об’єднує молодь та доносить їхню думку. Офіційно наша молодіжна рада затверджена 5 вересня 2019 року, установчі збори відбулися 4 червня 2019-го. Зараз завершується наша дворічна каденція.
– Чому раніше не було молодіжної ради?
– У Переяславі документально існувала молодіжна рада. Наскільки я знаю, вона була утворена в 2010 році. Вона існувала, проте не функціонувала так, як необхідно. У області найдавніше створена молодіжна рада в Славутичі – у 2002-му. Але вона постійно діюча. А не так, як у нашій, – де члени попередньої ради вже одружилися, переїхали в інші міста, давно не були студентським чи учнівським активом. Оскільки Кабмін затвердив типове положення та вже було визначено головні завдання молодіжної ради, це стало причиною закриття тієї молодіжної ради та утворення безпосередньо нової.
– Як утворювалася ваша молодіжна рада і як ти став її головою?
– Була ініціативна група зі створення молодіжної ради, куди входили представники “Джем толоки”, зокрема, Ігор Янчук, також Микола Богатир, ще декілька активних молодих людей та, звісно, представники влади: заступник міського голови та головний спеціаліст відділу з питань фізкультури, молоді, спорту та охорони здоров’я міськради. Я до обрання на посаду очолював студентську раду факультету, і вже тоді ми мали чимало спільних проєктів із міською радою. У планах було стати головою студентської ради університету, але якось не склалося, і випала нагода потрапити в молодіжну раду. Всім, хто тоді подавався до складу молодіжної ради, було цікаво, що це за інструмент та які можливості він дає.
На установчих зборах була цікава атмосфера, бо зібрався весь актив молоді, всі одне одного знали, тому добре взаємодіяли. Я тоді не був впевнений, що підходжу на роль голови молодіжної ради, бо були досвідченіші молоді люди, як, наприклад, Микола Богатир. Але він не захотів подавати свою кандидатуру. Тому на голосування висунули дві кандидатури: мене та Владислава Мірановича. Я здобув більшість голосів. Коли ми утворювалися, було десять представників молодіжної ради з правом голосу та троє без права голосу, наразі 13 мають право голосу, а загальний склад – 30 осіб.
– Як взагалі проходить ваша робота? Як часто збираєтеся? Які питання вирішуєте?
– Згідно з положенням, ми зобов’язані зустрічатися один раз у квартал і обговорювати питання, які стосуються представництв молодіжної ради, питання, які виносяться на комісії, де ми представлені, або на депутатські сесії. Це так мало би бути в теорії. На практиці у нас засідання були дуже часто – раз на місяць. Бо питання накопичувалися. Оскільки був потужний актив у складі, були цікаві проблеми, цікаві бачення, як представляти молодь Переяслава як на регіональному рівні, так і на національному.
Нашою стратегічною ціллю була робота з програмою “Молодь Переяславщини”. Коли ми до неї дісталися, то зрозуміли, що там дуже багато непотрібних пунктів. У відділу молоді раніше не було очей, а молодіжна рада стала цими очима молоді, щоб доносити, що потрібно. На той момент у нас не було прикладу якісної роботи молодіжної ради. Й чесно кажучи, на початку були моменти, коли ми організовували якийсь івент, наприклад, найперший, де намагалися лобіювати одну зі стратегічних цілей – екологія в місті. Але ми організували акцію самі замість того, щоб закласти кошти й організувати її з профільною організацією або профільною ініціативою. А це дуже велика різниця. Тоді ми зрозуміли, що щось не те. І ніби в положенні у нас 8 завдань (зараз 13), а ми щось не потрапили в жодне.
На наступному ж засіданні ми прийшли до того, що івент має бути для нас інструментом, в який обов’язково включене завдання самої молодіжної ради. Наприклад, під час Дня молоді ми організовували певну локацію, але інтегрували її так, щоб, окрім проходження та отримання якогось приза для людей, ми могли зробити маркетингове дослідження потреб молоді. Бо, давайте будемо чесними, зараз важко змусити молоду людину відповісти на запитання через Google-форму, навіть якщо ти розкидаєш її по всіх групах у Facebook. Тоді ми змогли опитати 600 людей, а коли повторили це на День міста – тисячу.
До молоді належать люди віком від 14 до 35 років, тож логічно, що думки молоді були кардинально різними. 14-17 років хотіли вечірок та акцій, 17-18 також туди ж націлювалися, але більше налаштовувалися на пункти програми, студентство націлювалося на практики, які розвиватимуть їхні компетенції, а у 25-28-річних запит взагалі був на працевлаштування. Це так було на початку. А коли наш представник увійшов до обласної молодіжної ради, ми налагодили співпрацю з іншими молодіжними радами, отримали досвід зокрема у розвитку компетенцій: медіа, партнерство, профорієнтація. А у вересні 2020-го ми вийшли на національний рівень і стали членом Української асоціації молодіжних рад.
Були в нас і певні адвокаційні моменти. Ми брали участь у програмах розвитку екології (на депутатській сесії подали пропозицію, яку підтримали), працювали, не повірите, з програмою комунального майна. Ми навіть закладали кошти на гравійовані таблички для вулиць міста. Передбачені кошти й досі є, і думаю, наступний склад молодіжної ради з радістю скористається нагодою це втілити. Нам якраз завадив карантин.
Єдине, що не вдалося реалізувати й через що я шкодую, – працевлаштування молоді. Хоча заходи на кшталт молодіжного центру та стажування ми реалізовували, однак цей компонент в цілому випав. За ці два роки ми не звертали на це увагу, можна сказати, на законодавчому рівні – прямого лобіювання молодіжного працевлаштування від нас не було достатньо.
– Якщо узагальнити ці два роки? Що основне ти можеш виділити, як успіх молодіжної ради?
– Перше – це забезпечення представництва на всіх рівнях. Друге – підхід до консультативно-дорадчого рівня та адвокаційні моменти. Третє – налагодження співпраці зовні регіону та змога попрацювати з іншими молодіжними радами. Четверте – ми змогли покрити питання, на які були найчастіші запити. П’яте – ми змогли об’єднати представництва молоді. З нуля ми виростили бренд молодіжної ради.
– Як склалася співпраця із міською радою?
– Ми застали перехід від однієї влади до іншої і різниця помітна. Процес зміни влади відображається і на молодіжній раді, бо ми є їхньою частиною. Логічно, що коли тривають вибори, то затягується певна наша співпраця. І поки в них йде процес адаптації, зміна начальника відділу молоді, це також відображається на нас. Міська рада завжди йшла назустріч, і на сьогоднішній день також йде. У багатьох громадах молодіжні ради не сприймаються органами місцевого самоврядування, вони навіть з ними не спілкуються. І заступниця міського голови Валентина Губенко і начальник відділу молоді Валерій Мільгевський (працювали за попередньої каденції – ред.) дуже нас виручали, бо ми стикалися з проблемою бюрократії. Наприклад, я не можу організувати написання проєкту молодіжного центру, поки не дізнаюся всі юридичні моменти, чи правильно все прописав, не можу внести зміни в положення, хоча й знаю, як це робити, але юридично це треба перевіряти. Ось в цьому нам дуже допомагали.
На сьогоднішній день заступник міського голови й відділ молоді також досить включені. Коли телефонуємо, відповідь завжди є. І знаєте, не просто відповідь, а чітка конкретна допомога. Але траплялися й моменти непорозуміння. Наприклад, якимось чином на цьогорічний День молоді міська рада не відзначила представників інститутів громадського суспільства відповідними грамотами за вклад в розвиток молодіжної політики міста. Так сталося, тому що людина, з якою ми безпосередньо співпрацювали у міській раді, була звільнена, тож не зробили подання, бо не було відповідальної за це особи. Деякі представники молодіжної ради відреагували на це публічно. І ми вирішили звернутися напряму до заступника голови та начальника відділу, нам все пояснили. А відповідні грамоти молодіжний актив отримає на День Незалежності. Тож все швидко владналося.
– Що ти, як голова молодіжної ради, маєш із цього всього?
– Це, можливо, моя проблема, але я рідко щось роблю для себе, а намагаюся робити для інших. Може, це для когось здасться неправдою, банальщиною тощо. Не отримую грошей на цій посаді, роблю це на громадських засадах. Я роблю це лише тому, що для мене свого часу це хтось не зробив. Тобто, коли я був у студентській раді, мені ніхто не міг допомогти з коштами для певних цілей, не міг забезпечити експерта на конференцію. Молодіжна рада має всім цим займатися. Моєю мотивацією стали люди, які об’єдналися навколо ідеї цієї молодіжної ради, у багато чому вони стали для мене прикладом.
– Чим же ти заробляєш на життя?
– Я є працівником держспецзв’язку, займаюся комунікаціями в аспекті кіберзахисту України. Крім того, я є репетитором з математики та англійської мови, очолюю Українську Асоцацію молодіжних рад. Також я навчаюся на аспірантурі за спеціальністю “освітні педагогічні науки” в переяславському університеті, а ще навчаюся в Полтавському університеті економіки та торгівлі на спеціальності “Переклад. Англійська та німецька”. Вивчаю п’ять мов.
– А політичні амбіції ти маєш?
– Після стажування у Верховній Раді я зрозумів, що політика за мною женеться. Були запити від різних політичних партій, щоб стати помічником депутата або навіть депутатом на місцевому або регіональному рівні. Але у період роботи в молодіжній раді я дуже остерігався цього. Це була б політизація молодіжної ради, для мене це було б неприпустимо, адже міг постраждати її імідж. Я ніколи не ставив за мету стати політиком. З дитинства я мрію стати дипломатом, щоб вирішувати міжнародні проблеми: домовлятися з іншими країнами про визволення своїх співгромадян, бути мудрим, з досвідом у багатьох сферах, комунікувати на рівні з іншими країнами.
– Що буде далі з молодіжною радою?
– 5 вересня ми закінчуємо свою каденцію. Протягом серпня маємо відзвітуватися та оголосити набір до молодіжної ради, який триватиме 60 днів. Кожна людина може бути в молодіжній раді протягом двох каденцій, але її знову мають обрати. Я ще не прийняв рішення, чи подаватиму свою кандидатуру на наступну каденцію. У нас дуже багато класної молоді, багато людей, які могли б себе спробувати в цьому, зробити щось нове. Це не означає, що в мене немає ідей. Але є бажання, щоб продовжував зростати молодіжний актив, щоб інші брали на себе відповідальність.
– Що ти можеш сказати про переяславську молодь?
– Вона класна. У нас розвинуте учнівське самоврядування, є університет з науковим товариством та студентською радою. У нас є громадські організації та активна молодь, яка хоче самореалізовуватися. Я радий, що з Переяслава молоді люди не втікають так сильно, як з інших громад, а навпаки, їдуть сюди, щоб навчатися, багато хто після цього залишається назавжди.
Нагадаємо, що ініціативна група з Переяслава нещодавно виграла грант на облаштування молодіжного простору. Інформатор запросив члена цієї групи та молодь віком від 12 до 17 років, щоб зрозуміти потреби, на які в майбутньому спиратимуться при облаштуванні центру.
Віталій Усик
