Чому Інформатор у свята не може потрапити на головну сцену міста? Чому нам не дозволили зняти сюжет про диспетчерський центр? І нарешті, хіба ми – провокатори? Це ми запитали в міського голови Вячеслава Саулка.
На початку літа на нашому сайті вийшла публікація про те, як міський голова Переяслава не дав нам можливості зробити сюжет про диспетчерський центр. Крім того, на святкуваннях Дня міста та Дня Незалежності представників нашої редакції відмовлялися пускати на сцену, щоб зробити фоторепортаж. Сьогодні, 29 вересня, журналістка Інформатора зустрілася з Вячеславом Саулком і розпитала його про ці ситуації особисто.
– Коли журналісти Інформатора хотіли потрапити на сцену під час святкувань Дня міста та Дня Незалежності, нам спочатку не дозволяли, хоча деякі місцеві ЗМІ туди пропускали. Чому?
– Відверто кажучи, навіть і я був обмежений туди потрапляти. Це були вимоги тих, хто виступав, їхня охорона категорично заборонила. Але, як би там не було, ми хотіли якось такі моменти популяризувати й висвітлювати. І враховуючи те, що саме команда ProSlav займалася великою частиною організаційних моментів (техніка, екран та інше), це була наша умова – комусь із “наших” дати можливість показати це. Від міської ради нічого не залежало.
– Коли ми хотіли зробити публікацію про диспетчерський центр Переяслава, ваша заступниця Оксана Степаненко передала від вас такі слова: “В цьому вже немає потреби. Це питання вже висвітлив ProSlav”. Ви справді таке говорили?
– Як би там не було, ProSlav прийшов першим, а хто перший придумав, мене це не цікавить. Коли вони прийшли, я дав добро – залюбки, робіть. Але, як тільки вийшов їхній репортаж, до мене підійшла Оксана Серафимівна, сказала, що до диспетчерського центру хоче звернутися Інформатор. Я сказав: “Чекайте, так ми ж щойно висвітлили. Але, якщо в них є бажання, нехай повторно висвітлять, якщо їм потрібно – виясняйте, розбирайтеся. Я, наприклад, не бачив би сенсу”. Але я не заборонив чи дозволив – просто думку сказав.
Коли прочитав статтю, викликав до себе Оксану Степаненко, казав їй: “Слухай, я хіба таке говорив?”. У мене була з нею серйозна розмова. Розумієте, якби зараз Інформатор виставив на сайті якесь питання, а потім з ним же прийшов ProSlav – я б їм те саме сказав. Знову ж таки, якщо я через ProSlav висвітлив інформацію про “інтернатівський сад”, що мені забороняє з вами про це говорити? Я ж вам не сказав, вибачте, вчора це висвітлив ProSlav.
– Чому ви в особистій розмові з нашим редактором назвали Інформатор “провокатором”?
– Я справді кинув таку фразу. Чому? Мені було вкрай неприємно, бо з’явилися всілякі Годункови (люди, які пишуть негативні коментарі у соцмережах, зокрема, користувач Борис Годунков – ред.) і я почав думати (хоча в мене й не було підтвердження), що це робить Інформатор. Наприклад, фотографія, де мене зняли на запливі Дніпра (спортивно-культурологічний захід “Дніпро Ревучий” – ред.). Мені було неприємно, що це зробив саме Віталій. Треба розуміти, що я проплив три з половиною кілометра у стилі баттерфляй, коли піднята голова. Звісно, на березі я трішки задихався, а мене відразу знімають – я ж там у такому непристойному вигляді. Ззаду стоїть Усик, він на мене так подивився, скривився – мені стало вкрай неприємно (редактора Інформатора Віталія Усика не було на запливі “Дніпро Ревучий”. Там працювали журналісти Інформатора Юлія Кравченко та Едуард Аврамич – ред.).
Потім було кілька публікацій, які мені було неприємно читати: чи за “військове містечко”, чи інше про Саулка. Після них ідуть обговорення, які, так би мовити, порочать мене. Я сів і думаю: “Йолки-палки”, – мені неприємно, бо я відкритий перед усіма. Є речі, які можна було не висвітлювати. Також є речі, де я даю якийсь коментар, – можна ж його перефразувати й видати так, як належить в журналістиці. Передавати дослівно – це ж необов’язково. Але фраза “провокатор” була сказана жартома, це не говорить про те, що я з вами не спілкуватимуся.
У цій же розмові Вячеслав Саулко розповів і про те, що буде з територією так званого “інтернатівського саду”. Там може з’явитися спорткомплекс, але поки коштів немає навіть на створення проєкту.
Юлія Кравченко
