ЖИТТЯ

“Сиділа й ридала, читаючи повідомлення підтримки”: як Марина Варивода з Переяслава бореться з раком

Опубліковано 04.02.2022

Марина Варивода вже пів року бореться з онкологією. Вона розповіла, з чим довелось зіткнутись після того, як дізналася про хворобу.

26-річна переяславка Марина Варивода працює в салоні краси. Вже пів року вона лікується від онкології. Її діагноз – Лімфома Ходжкіна (рак кровотворних органів). Дівчина пройшла вісім курсів хіміотерапії, але ремісія не настала. Тож лікування триває. Журналістка Інформатора поспілкувалася з Мариною про труднощі, з якими та зіткнулась під час хвороби, та те, як їй живеться зараз. 4 лютого, у Всесвітній день боротьби проти раку, пропонуємо це інтерв’ю вашій увазі.

– Як змінилося твоє життя після того, як дізналась про хворобу?

– У мене тепер є два життєві етапи: до хвороби і тепер, під час лікування. Було звичайне життя, як і в кожної пересічної людини. А тепер в мене з’явились нові звички, довелось покинути те, що любила раніше. Наприклад, зараз не можу займатись боксом, це було моїм хобі. У мене є відповідний режим, за якого потрібно пити не менше трьох літрів води за день. Раніше майже не слідкувала за харчуванням, а зараз із цим суворо.

– Як ставишся до того, що іншим тебе шкода?

– Я як нормальна людина, звичайно, хочу, щоб мене пожаліли. Але це все повинно бути дозовано. Ти не маєш постійно сидіти і страждати, бо з тобою трапилась така біда. Вважаю, що всі емоції доречні в міру. Потрібно брати себе в руки та жити далі.

– Як ти дізналась, що захворіла?

– Найгірша проблема онкології у тому, що в тебе нічого не болить, хвороба ніяк не проявляється. У мене були симптоми, але ніяк їх не пов’язувала з цим захворюванням. Почала чухатись, свербіло все тіло. Можуть бути і такі симптоми, як втрата ваги більш ніж на 10 відсотків маси тіла або нічна пітливість, але в мене такого не було.

Я звернулась до дерматолога. Але лікарка, на жаль, не змогла мені нічим допомогти. Лікаря-імунолога пізніше знайшла моя сестра і консультація була по телефону. Насамперед мені потрібно було здати аналізи. Я зробила УЗД і почався увесь треш. Лікарі та й ніхто напряму не казав, що в мене лімфома. Після УЗД просто направили до онколога, де зробили біопсію лімфовузла (прижиттєве видалення шматка ураженої тканини для мікроскопічного дослідження – ред.). Я розуміла, що в мене якась хвороба, але тоді ще не усвідомлювала, що саме. Хотілось, щоб це був страшний сон.

– Коли ти дізналась про хворобу, на якій стадії вона була?

– У мене виявили другу стадію (зараз також друга). Але мій лікар говорить, що навіть перша стадія може гірше лікуватись, ніж четверта. Моє лікування триває вже пів року. Давали мені 95%, що вилікуюся. І коли я робила проміжне ПЕТ-КТ (діагностика раку), то лікар казав, що може мене привітати із видужанням. Його роблять для того, щоб дізнатись, яка в мене динаміка лікування, визначити, чи допомагає воно мені. Але, коли я вже робила контрольне ПЕТ-КТ, встановили негативну динаміку.

Марина під час лікування

– Наскільки дорогим виявилось лікування?

– Розпочавши перший блок лікування, розуміла, що для сім’ї це була не така велика сума. Так, це недешево, але треба розуміти, що мені робили не звичайне КТ, а позитронно-емісійну томографію. Простими словами – мені вколювали радіоактивну глюкозу, для того, щоб вона накопичувалась в місцях ураження, там де є злоякісні клітини. ПЕТ-КТ дуже дороге, але воно добре допомагає при діагностиці цих лімфом. Після такого обстеження ти знаєш, де вони є, яка ступінь, дізнаєшся, чи не уражені інші органи.

Коли починаєш лікування, то відразу всю суму не витрачаєш, все поступово. Зараз мені доводиться приймати чимало пігулок, часто здаю аналізи. Тільки тест на COVID-19 здавала вже десять разів за пів року. Загалом перше лікування, яке тривало пів року, обійшлося в 200 тисяч гривень.

Лікуюся в Національному інституті раку. І якщо вибирати між приватною клінікою і державною, то різниці абсолютно ніякої немає. Спершу я зробила хіміотерапію в приватній клініці за 20 тисяч гривень, а в державній мені просто треба було купити всі необхідні медикаменти, які обійшлись в 5 тисяч. А таких курсів хіміотерапії треба було робити вісім. У приватних клініках зазвичай пропонують кращі умови, але платити доведеться тільки за них і звідси суттєва різниця в ціні.

Підтримували мене всі, хто знав про це, – саме в той момент я зрозуміла, що маю справжніх друзів.

– Відомо, що після хіміотерапії починає випадати волосся. Як ти це сприйняла?

– Я досі не можу цього пережити. Розумію, що головне – це здоров’я, але для мене як для дівчини це справжній стрес. Після хіміотерапії в кожного це відбувається по-різному. В мене збереглась нижня лінія росту волосся і завдяки цьому досить довго могла приховувати, що воно випадає. Волосся випадає скрізь на тілі, це стосується і брів, які в мене стали рідші, а вії гірші.

– Хто тебе підтримує у цій боротьбі?

– Поки ніхто не знав про хворобу, то я її старанно приховувала. Робила це, бо думала: от зараз пролікуюсь і не потрібно буле просити ніякої допомоги. Підтримували мене всі, хто знав про це, – саме в той момент я зрозуміла, що маю справжніх друзів. А коли почався другий блок лікування, я була в шоці від того, як мене підтримали люди в соціальних мережах. Від тієї кількості повідомлень, які отримала, просто сиділа і ридала.

– Що тобі допомагає не опускати рук в боротьбі з хворобою?

– Для того, щоб не опускати рук, потрібно бути духом сильною людиною та чітко розуміти, навіщо ти лікуєшся. Однозначно потрібна віра в Бога та себе. Якщо ви зіткнулись з якоюсь хворобою, не потрібно втрачати надію. Це все реально пройти та стерпіти. Закликаю всіх людей обов’язково перевірятись у лікарів, здавали аналізи. Якщо щось турбує, то нехтувати цим не можна. Я прошу лікарів, щоб вони були відкриті до людей, адже більшість не хоче йти лікуватись саме через ставлення до пацієнтів.

Допомогти Марині Вариводі можна, надіславши гроші на карту ПриватБанку – 5168 7453 2040 0291 (Марина Петрівна Варивода) або на картку “Укргазбанку” – 4966 8090 4141 3715 (Ілона Володимирівна Варивода).