Хто та як працює в апараті Ташанської сільської ради: журналіст Інформатора провів там цілий день

Журналіст Інформатора провів цілий день у Ташанському ЦНАПі. Як там працюється?

Життєдіяльність кожної громади передусім забезпечує її керівний апарат: голова, його заступники, начальники та фахівці відділів. Це – десятки людей, які щодня виконують величезний обсяг роботи, аби територіальна громада функціонувала та була успішною. Проте для пересічних жителів часто ця робота може бути непомітною через банальну необізнаність у всіх процесах місцевого самоврядування. Тож журналіст Інформатора днями поїхав до Ташанського центру надання адміністративних послуг, де працює практично весь апарат сільської ради, щоб показати зсередини, чим він займається, та розповісти про людей, які там працюють.

Про що говорили на апаратній нараді?

У штаті Ташанської сільської ради понад пів сотні людей. Частина працює у старостатах, зокрема, це старости та адміністратори. Адміністратори – це у минулому діловоди, які зараз у Ташанській ТГ отримали більші повноваження: вони мають право видавати населенню довідки, мають печатку сільської ради. Тобто людям не потрібно за будь-якою довідкою їхати до адміністративного центру в Ташань, а отримати її можуть прямо у своєму селі. Також у структурі громади є 9 підрозділів:

• управління з надання адміністративних послуг та державної реєстрації;
• відділ реєстрації актів цивільних станів, загальної та організаційної роботи;
• відділ реєстрації та надання адміністративних послуг;
• відділ земельних відносин;
• відділ житлово-комунального господарства, інвестицій, соціально-економічного розвитку, архітектури та будівництва;
• відділ бухгалтерського обліку та звітності;
• фінансовий відділ;
• відділ освіти, культури, сім’ї, молоді та спорту;
• служба у справах дітей та сім’ї.

Лише кілька працівників сільської ради живуть у Ташані. Інші приїздять із сіл громади або ж із Переяслава. Зокрема, і секретар ради Людмила Білоус щодня разом із колегами дістається на роботу із Переяслава автівкою, яку громада орендує у малого приватного підприємства фірми “Ерідон”. З нею і їду до Ташанського ЦНАПу, дорогою в місті підбираємо начальницю управління з надання адміністративних послуг та державної реєстрації Катерину Степанчук та головного спеціаліста цього управління Віталія Дембовського. Катерина саме вийшла на роботу після відпустки, жартувала: “Не йдіть у відпустку, я так там втомилася!”, розповіла, як цілими днями греблася на городі. Очевидно, що до робочих буднів поверталася із радістю.

До ЦНАПу приїхали близько 7:40, буквально за дві хвилини прибув і голова громади Василь Вовчанівський. Робочий день починається о восьмій. Запізнюватися тут не прийнято, дисципліна понад усе, наголошує голова і сам стає прикладом. “Ну як ми можемо приїжджати пізніше, якщо Василь Петрович на місці ще до восьмої?” – ділилася зі мною раніше Катя Степанчук (ми знайомі вже досить давно). Вовчанівський пояснив, що має ненормований графік, часом працює далеко за 17:00, допоки офіційно триває робочий день, але зранку у будь-якому разі приходить вчасно.

Це був понеділок, 26 червня. Домовилися, що я приїду саме цього дня, оскільки тоді завжди проводять апаратні наради, де керівники підрозділів сільської ради звітують перед головою про виконану роботу та розповідають про найближчі плани. Цього разу обговорили культурно-мистецький захід, який у вихідні провели у Чопилках, спланували захід до Дня Конституції в Улянівці, спільно вирішили, що він не має бути надто масштабним. Цікаво, що під час наради звертали увагу й на те, що роблять у сусідніх громадах, тобто відчувається, що й тут є певна конкуренція, яка спонукає бути кращими.

Із майже 40 хвилин, протягом яких тривало зібрання, чимало часу приділили обговоренню ремонтів доріг, підготовки до ремонтів амбулаторії та харчоблоків у школах. Відзначили, що дороги у громаді ремонтують за планом, Василь Вовчанівський попросив підготувати йому статистику, скільки із запланованих кілометрів доріг вже зробили. Він оголосив 2023-й роком доріг, тому, певно, хоче похвалитися досягненнями у цьому напрямку перед громадою.

Вже під час написання цього матеріалу я попросив Катерину Степанчук, яка, зокрема, займається тендерами, надати інформацію щодо доріг. “Цього року в першій черзі вже проведено капітальні ремонти на 11 вулицях та поточні ремонти на 8 вулицях у населених пунктах громади. Триває капітальний ремонт на найбільшому об’єкті – вулиця Шевченка у селі Ташань. Також у Ташані відремонтують вулицю Молодіжну і Житника. Незабаром розпочнуться роботи у Шевченковому на вулиці Молодіжній, в Улянівці – на вулиці Середній”, – написала вона.

До слова, на тендерах вдається зекономити чимало бюджетних коштів. Скажімо, на капітальний ремонт вулиці Шевченка у Ташані передбачали понад 15 мільйонів гривень, ТОВ “Агрошляхбуд” зголосилося виконати ці роботи за понад 7,5 мільйона. А на Молодіжну у Шевченковому могли витратити щонайбільше 10,5 мільйона, те ж підприємство виграло торги із пропозицією 5,8 мільйона.

Також на нараді говорили про виготовлення 7 банерів із фотографіями та інформацією про загиблих на війні захисників із Ташанської громади. Незабаром у Ташані облаштують Алею слави. А ще не забули про дітей – для них цього літа організовували екскурсійні поїздки. Начальниця відділу освіти, культури, сім’ї, молоді та спорту Таміла Дубина наголосила, що потреби дітей задовольнили повністю та нагадала (чи то для преси, чи всім присутнім), що школярі Ташанської громади мають дворазове харчування абсолютно безкоштовно. А про те, що всі можуть навчатися очно й говорити нічого, – у цій громаді такої проблеми немає.

Василь Вовчанівський – про будівлю ЦНАПу та перевірки СБУ

Наприкінці наради Василь Вовчанівський запитав: “Хтось має до мене запитання? Ні? Тоді всі до роботи”. І за кілька хвилин просторий кабінет голови майже повністю спорожнів, лише дехто затримався на кілька хвилин, аби особисто уточнити ще деякі питання. Я у цей час подивився на кімнату, у якій, певно, приймаються найважливіші рішення, що стосуються Ташанської громади. На стіні за спиною голови розмістили стильну карту громади, поряд – вишитий портрет Тараса Шевченка, ще одна патріотична картина та чимало нагород і відзнак. З іншого боку – величезна карта України, виготовлена у тому ж стилі, що й карта Ташанської громади. Як згодом виявилося, вона ще й підсвічується різними кольорами.

Загалом не лише кабінет голови, а і вся будівля як зовні, так і всередині має сучасний вигляд. Тож не міг не поговорити про це із Вовчанівським, коли ми залишилися віч-на-віч. Він розповів, що раніше у цій будівлі було кафе “Полтавчанка”. В останні роки воно було занедбаним, тож у 2020 році Ташанська громада його викупила і у 2021-му почала будівництво адміністративного центру буквально “з нуля”: “Все розкидали. Ось у мене є фотографії, яке воно було і яким стало. Ми назвали цю будівлю ЦНАПом, тому що тут надаються послуги, тут працює голова громади, секретар, всі відділи. У приміщенні, де ми були раніше, тільки залишився відділ освіти, культури та туризму”. Вже після початку повномасштабної війни, у квітні 2022 року, працівники апарату переїхали працювати до цієї новенької будівлі.

Звичайно ж, поцікавився, у скільки обійшлося будівництво. “Згідно з тендером, 10 мільйонів 80 тисяч, – відповів Вовчанівський. – У цю суму входить все повністю, навіть ганчірка для підлоги. Тобто комп’ютери, ось це все, що ви бачите, також закуплено за ці гроші. Я вважаю, що це дуже добре. Але зараз СБУ проводить перевірки щодо цього. Я не проти, нехай перевіряють. Ще щодо благоустрою виконавці не всі роботи завершили, але через ці перевірки їх наразі не можуть продовжувати”.

Я запитав, які із озвучених на тиждень планів особливо важливі для Василя Вовчанівського. Він прогнозовано відповів, що всі мають велике значення, і кожен запланований проєкт своїх колег він записує, аби потім перевірити. “Особливо треба піднатиснути щодо ремонту доріг, поки погода сприяє. На особистому контролі у мене харчоблоки, бо час іде – поки проєкти зроблять, поки тендер проведемо, – а 1 вересня діти повинні прийти і харчуватися”. Зазначив, що на цей день має плани поїхати до Тарасівки, де зробили дорогу до кладовища, щоб перевірити, чи поставили там шлагбаум для обмеження руху важкої техніки. “Також хочу проїхати до Чопилок, подивитися, чи навели порядок після суботнього заходу. Мені сказали, що там все добре, але я люблю особистий контроль”, – сказав голова Ташанської громади.

Інколи важко визначити, підлеглі бояться чи поважають керівника. За якусь годинку з хвостиком я цього зрозуміти не зміг, тому запитав у самого Василя Вовчанівського, який він керівник.

– Я люблю дисципліну, бо це дає результати роботи, – відповів він. – Якщо завдання поставлене, його потрібно виконати. Якщо не можеш, десять разів перепитай, порадься, як краще, але виконай. Не знаю, чи я суворий керівник, це треба запитати у працівників. Але я точно відповідальний: якщо обіцяю, то повинен зробити. І своїх колег привчаю до цього. Звичайно, кожна людина має свій характер, кожен бачить себе керівником, тому треба знаходити підхід. Буває, що й сердимося одне на одного, конфліктуємо, але до спільної думки доходимо й вирішуємо питання.

“На похорон батька приїхала вся сільська рада”

Коли всі після наради повернулися до своїх робочих кабінетів, я вирішив пройтися ними. Спочатку познайомився із начальницею відділу реєстрації та надання адміністративних послуг Оксаною Сіверською з Горбанів. Вона розповіла, що її відділ надає різні види допомог: субсидії, пільги, допомога при народженні, вагітність та пологи, малозабезпеченим, одиноким, багатодітним. Також ведуть реєстрацію членів сімей загиблих та поранених на війні, є програма підтримки ВПО (зараз їх у громаді зареєстровано 186), робота з гуманітарною допомогою, реєстрація пошкодженого внаслідок бойових дій майна тощо. Сім’ї загиблих військовослужбовців, зокрема, отримують одноразову фінансову допомогу в сумі 20 тисяч гривень, пораненим воїнам – 10 тисяч. Зазначила, що у дні, коли перевидають субсидію, до відділу за день можуть звернутися з десяток людей.

– Перше наше завдання – попрацювати з людиною інформаційно, – пояснила процес роботи. – Ми маємо розібратися, за яким видом допомоги вона звертається. Потім допомогти подати відповідні документи, скоригувати, які потрібно донести. Згодом технічно опрацьовуємо в програмі й подаємо в управління соціального захисту, паралельно займаємося паперовою справою. І в кінці місяця все здаємо.

У цьому ж – ні, не кабінеті – великому open space працює і начальниця відділу реєстрації актів цивільних станів, загальної та організаційної роботи Віра Юрченко із Ташані. Вона розповіла, що її підрозділ поки що не займається саме реєстрацією актів цивільних станів (одруження, народження та смертей), оскільки для цього потрібно пройти окреме навчання, встановити відповідні програми. А зараз робота полягає у фіксуванні вхідної та вихідної документації, проведенні військового обліку, підрахунку населення, худоби, житлового фонду, реєстрі виборців, архівуванні документації, офіційному листуванні, видачі довідок усіх видів. Відділ також займається кадровою роботою Ташанської сільської ради, погосподарськими книгами (їх повністю цифровізували), веденням номенклатури, підготовкою дотацій на ВРХ та бджільництво.

Я запитав, скільки загалом людей зараз живе у Ташанській громаді. Віра Юрченко відповіла, що 5 тисяч 120 осіб і кількість іде на спад. Із 16 сіл громади найбільше людей живе у Помоклях (640), а найменше – у Травневому (16). Значна категорія населення – пенсійного або передпенсійного віку (близько 1500), а дітей до 18 років – близько 260.

Заговорили ми й про те, що Ташанська громада за площею найбільша серед сільських, утворених на території колишнього Переяслав-Хмельницького району. Вона розкинулася на 33 тисячі 716,2 гектара. Але про це вже детальніше я поспілкувався із начальницею відділу земельних відносин Аллою Загребельною із Горбанів. Вона наголосила, що зараз у пріоритеті її роботи – розроблення комплексного плану просторового розвитку Ташанської ТГ. Він включає у себе виготовлення генерального плану забудови населених пунктів Пологи-Вергуни, Натягайлівка і Перше Травня. У Денисах, Шевченковому і Виповзках уже розробляють генплани. У Горбанях та Чопилках все було зроблено ще до приєднання до громади. У Ташані зробили зонування та генеральні плани, у Малій Каратулі, Помоклях, Улянівці та Тарасівці – генеральні плани.

– Це рутинна робота і вона не на один день, – зазначила Алла Загребельна. – Думаю, протягом 2023 року ми сформуємо генеральні плани, зонування територій цих сіл, комплексний генеральний план. Генеральний план для землі – це наче паспорт для людини. Будь-яка операція, яка стосується будування, розміщення, не може відбутися без дозволу архітектора. А він його не надасть, якщо немає генплану населеного пункту.

Розповіла, що роботи у відділі багато. Окрім підготовки документів, звітів та запитів, займаються видачею в оренду землі, формуванням ділянок на продаж. Для цього потрібно підготувати проєкти рішень на сесію, які проходять через профільну депутатську комісію. Інколи питання супроводжують емоційні обговорення, оскільки депутатам важко дійти спільного рішення. Але підприємцям всіляко сприяють, бо це – нові робочі місця, відповідно надходження до бюджету та потенційне збільшення кількості населення. “Ось і зараз готую протоколи на липневу сесію. Хоч і під час війни, але багато земельних питань виноситься на сесію. А до війни взагалі бувало, що аж до трьохсот питань виносилось”, – зазначила Алла Загребельна.

На території Ташанської громади, за її словами, працюють 37 фермерів. Приблизно 11 тисяч гектарів землі перебуває в оренді ПП “Євросем”. Майже півтори тисячі гектарів – під лісовими насадженням. Начальниця відділу земельних відносин для наочності надала звіт, у якому детально йдеться і про певні статистичні дані, і, власне, про розробку комплексного плану просторового розвитку громади.

Ташань 2023 рік

Цього дня у доньки та сина головного спеціаліста відділу реєстрації актів цивільних станів, загальної та організаційної роботи Юлії Пасіки був день народження. Вона з цієї нагоди принесла на роботу пару тортів для колег. Запропонували й мені. Час саме підходив до обіду, тож саме у кабінеті Алли Михайлівни ми й поласували. Вона зазначила, що коли на роботі хтось відзначає день народження, то весь колектив на чолі з головою урочисто його вітає. Додала, що із Василем Вовчанівським працює вже зо два десятка років – ще з тих часів, коли він був сільським головою у Горбанях: “Буває, що сваримося. Він на мене, мабуть, найчастіше кричить. Але потім, коли заспокоюємося, говорить: “Бий своїх, щоб чужі боялися”. Насправді він такий, як кажуть, що останню сорочку віддасть”. Я попросив навести якийсь приклад. Алла Михайлівна відразу помітно розчулилася й пригадала один випадок: “Я рано втратила маму. Потім пізніше, коли вже працювала у Горбанях, помер мій батько. Я родом із Чорнобаївського району на Полтавщині, тому поїхала туди. І яким же було моє здивування, коли на похорон приїхала вся сільська рада. Василь Петрович всіх зібрав і привіз туди – за 150 кілометрів. Я цього ніколи не забуду”.

Заступник голови не боїться взяти до рук лопату, а секретар – бандуру

Частина працівників апарату Ташанської сільської ради цього дня брала участь у тренінгу від міжнародної організації з міграції “Людський вимір” у школі, що біля ЦНАПу. Я навідався туди на кілька хвилин. У цей час тренерка пояснювала присутнім, серед яких були не лише службовці місцевого самоврядування, а й члени ГО “Ташань імені Віталія Краснюка”, що таке проблема і як її відрізнити від, скажімо, бажання. Потім учасники, яких розділили на три команди, сформували по одній проблемі, що стосуються Ташанської громади. Йшлося, зокрема, про малу кількість населення, нестачу робочих місць та відсутність дозвілля. Певно, надалі спільно шукали й рішення цих проблем, але я вже повернувся до ЦНАПу, щоб поспілкуватися ще з кимось.

До слова, це вже втретє до Ташані приїздили представники “Людського виміру”. Вони навчають працівників органів місцевого самоврядування впроваджувати сучасні методи у свою роботу. Із 16 громад, які беруть участь у проєкті на Київщині, Ташанська – одна з лідерів, за відгуками представників міжнародної організації. Ташанці відвідують усі заняття і проявляють неабияку зацікавленість, у той час, як деінде на такі тренінги приходять просто “для галочки”. Найкраща за підсумками громада отримає 7 тисяч доларів для придбання оргтехніки.

Людмила Білоус провела частину дня на тренінгу, але після обіду повернулася на своє робоче місце. Її кабінет – “прохідний” до кабінету голови, тому людей там завжди багато. Але основна робота – це не запрошувати відвідувачів до Василя Вовчанівського. Нагадаю, що секретар ради – це депутат сільської ради, якого самі ж депутати, за подання голови, обирають на цю посаду. Тож секретар стає таким собі посередником між сільською радою та депутатським корпусом.

– Основна моя робота – це підготовка до сесій, виконкомів. На мені – нотаріальні справи: реєстрація заповітів, довіреностей. І документація – її розподіляю по різних структурних підрозділах. Окрім того, веду сайт, всі офіційні сторінки у соцмережах, пишу пости, – розповіла Людмила Білоус.

Зазначила, що у обов’язках подобається все, хіба що сесійних засідань не дуже любить: “Можливо, через те, що я до них всі ці питання перечитаю, вивчу 28 разів, а потім ще й на сесії воно повторюється”. І самій їй вже доводилося проводити сесії, адже за відсутності голови це робить саме секретар. Все минуло добре, бо, певно, депутати її підтримали й відпрацювали чітко та спокійно.

Людмилі Білоус – 27 років, вона наймолодша серед працівників ЦНАПу, відповідно і з-поміж керівних посадовців громади. Тож логічно поцікавитися, чи стикалася вона з ейджизмом (дискримінацією через вік). Відповіла, що бувало таке, що її пропозиції, коли замінювала голову, не завжди сприймалися, хоча вона навіть тоді важливі рішення погоджувала з ним. “Зрозуміло, що досвіду ще зовсім мало. Спочатку хотілося бути простішою і ближчою до людей, щоб вони прислухалися. А виходить так, що коли будеш по-хорошому, тобі просто сядуть на голову. З часом вчишся гнути свою лінію, яка може не подобатися іншим, і тоді вже трохи починають розуміти”, – пояснила вона.

Досить відверту розмову я вирішив продовжити запитанням: невже Вовчанівський справді такий класний, як всі колеги його описують? У нього ж повинні бути недоліки, як і у будь-якого керівника. “Василь Петрович прислухається, але все ж останнє слово залишається за ним, якщо вже прийняв рішення. Тобто йому хтось прийде і скаже: “Давайте спочатку зробимо ось цю дорогу, а не ось цю”, а він відповість: “Ні, ми будемо робити ту дорогу, яку вже вирішено”. Звичайно, він зважує всі плюси й мінуси, тому рішення обгрунтовані, однак змінювати він їх точно не буде. Тільки тоді може змінити думку, якщо людина наведе йому аргументовані факти, чому треба зробити так, а не інакше. Через це декому може бути з ним важко”, – відповіла.

Із Вовчанівським Людмила Білоус виступає у музичному гурті “Ерідон”. Вона навчалася в класі бандури, тому її хобі – це музика. Зазначила, що бути в одному гурті з головою громади – не складно, бо під час репетицій та виступів робота відходить на другий план: “Там уже начальника немає, ми більше спілкуємося як творчі люди про музику, колегіально приймаємо рішення, що стосуються не громади, а нашого музичного колективу. Тому там я відпочиваю і можу насолодитися співом музикантів-колег та просто поспілкуватися з ними про “високі матерії” музичного життя колективу”.

Згодом до кабінету секретаря ради зайшов заступник сільського голови з питань діяльності виконавчих органів влади Сергій Лавренюк. Багато жартував, пригадував, як минув захід у вихідні, поцікавився, що ще я хочу дізнатися цього дня. Я жартома відповів, що чекаю, коли хтось прийде лаятися до голови. Він зазначив, що аж у ці кабінети зазвичай лаятися не проходять, але він із Людмилою Білоус спеціально для мене можуть влаштувати невеличкий конфлікт – мовляв, їм до цього не звикати. Згодом Сергій Лавренюк пішов до інших кабінетів, аби, здається, навмисно дещо підняти колегам настрій.

Сергій Лавренюк переважно працює у старостинських округах, яких у громаді нараховується сім. Заступник голови кожен із округів оцінює досить високо: “Приміром, в Улянівці дороги майже всі закінчили. Там до кладовища раніше не було ніякої дороги. Одного разу ховали покійника, то машину на грунтовій дорозі так почало носити, що мало труну не скинуло. Тож ми туди проклали асфальт. У Денисах, Помоклях, Чопилках, Малій Каратулі, Воскресінському закінчили роботи. Відзначу старостинські округи Горбанів, Поліг-Вергунів, Виповзок, Улянівки”.

Щоп’ятниці у Ташані проводять збори зі всіма старостами, де підбивають підсумки за тиждень та планують наступний (у понеділок Лавренюку на пошту кожен староста надсилає план роботи на тиждень). Це приблизно така ж нарада, як із керівниками підрозділів щопонеділка. На початку кожного місяця заступник голови об’їжджає всю територію громади: фіксує недоліки, фотографує, записує, а за тиждень перевіряє, чи усунули їх. Але і сам “не боїться взяти до рук лопату”.

– Якось ми фарбували паркан у Ташані, колеги мене почали фотографувати. Кажу: “А що таке?” – “Ми вперше бачимо, коли заступник на колінах у робочій формі фарбує паркан”. А що тут такого? Це ж для громади. Сьогодні я пофарбую, завтра писатиму документацію. Було, що трапився порив у Горбанях, а зварювальника немає. Ну що ж, довелося стати й заварити. Всі дуже здивувалися. А товариш, який знає, що я маю й такий досвід, заспокоїв їх: “Ви ще не бачили, які він деталі для машин робить”.

Сергій Лавренюк – переяславець, на посаді заступника голови із березня 2023-го. Раніше був директором ЗОШ №2 у Переяславі, потім займався приватним підприємництвом, працював і за кордоном, і загалом “де доводилося”. “Ми з Василем Петровичем давно знайомі. Ще коли я був директором, він прийшов до мене вчителем музики. Він був дуже ініціативним: створили перший концертний клас, купили інструменти, техніку. Шкода було його відпускати в Горбані, але зв’язок ми з ним постійно підтримували”.

– Збоку здається, що до ваших неофіційних посадових обов’язків ще й входить відповідальність за настрій у колективі, – сказав я.

– Я бачу тут не тільки фахівців, а й людей. У когось син захворів, у когось в дітей сьогодні день народження… Коли їм піднімеш настрій, то й сам хочеш працювати, і вони хочуть працювати. Просто я їх всіх люблю, з усіма знаходжу спільну мову.

Із Сергієм Лавренюком ми говорили майже цілу годину. Так само довго спілкувалися і з іншими працівниками, про яких я написав у цьому матеріалі. Зрозуміло, що якщо детально переказувати кожну розмову, то цей текст буде у рази більшим. Чи багато людей прочитали б його до кінця? Однак, якщо хочете, деякі бесіди можна видати розлогіше в окремих публікаціях, тому пишіть про це у коментарях.

Нагадаємо, що раніше ми запитали у людей, як їм живеться у Ташанській громаді. Із їхніми зауваженнями звернулися до Василя Вовчанівського. Відеосюжет – за посиланням.

Віталій Усик

Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше ексклюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.