У Переяславі відкрили меморіальну дошку Валерію Сахну: яким був цей хлопець “зі світлою усмішкою”

У Переяславі відкрили меморіальну дошку загиблому на війні захиснику Валерію Сахну. Яким його згадують близькі люди?

4 серпня у Переяславі на фасаді ліцею імені Володимира Мономаха (колишня ЗОШ №7) відкрили меморіальну дошку захиснику Валерію Сахну. Він загинув 7 серпня 2022 року у районі населеного пункту Кодема Бахмутського району Донецької області. Посмертно був нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня. У нього залишились батько, мати, кохана, сестри та племінники. Про це повідомляє Інформатор.

На відкриття пам’ятного знаку прийшли понад пів сотні людей: побратими, однокласники, друзі, рідні. Почесно відкрили меморіальну дошку захиснику його батьки Василь та Оксана. Зі словами скорботи виступили голова Переяславської громади Вячеслав Саулко, в.о. начальника першого відділу Бориспільського РТЦК та СП Олександр Бузницький.

Ініціаторами відкриття меморіальної дошки до річниці загибелі Валерія Сахна стали його однокласники та друзі, які за власні кошти виготовили та встановили її. Однокласниця Анна Поліщук поділилася спогадами: “Ми провели з ним дуже багато років в одному класі, в одному коридорі, в одній їдальні, на одному подвір’ї. Це був хлопчик-світло. Коли було важко, якщо хтось отримав погану оцінку або образив, у нього була наскільки світла усмішка, він був наскільки світлою людиною, підходив і казав: “Не хвилюйся, це просто оцінка, мама вдома лаятись не буде. Ну образив тебе той хлопчик, нічого страшного, зараз ми його покараємо”. Ця усмішка робила такі дива… Стоїш, дивишся в небо і ця усмішка перед тобою. Так сталося, що ця горе-війна забрала його. Він був дуже добрим, чуйним, чудесною людиною. Будемо сподіватися, що він нас бачить, чує, наші молитви та наші серця. Шана Валерію за те, що він був воїном, героєм”.

Яким був Валерій Сахно?

Валерію Сахну було 34 роки – народився у Переяславі 30 грудня 1987 року. Був єдиним сином у сім’ї. Навчався у колишній школі №7. Змалку був допитливим, багато читав і досліджував. Завжди носив із собою книги, особливо любив фантастику, мав хист до вивчення англійської. А друзі для Валерія були найбільшою цінністю. З самого дитинства був харизматичним та товариським, і буквально закохував всіх навколо.

Через два роки після закінчення школи вступив до Київського міжнародного університету, проте через пів року вирішив кардинально змінити життя. Прагнувши самостійності та самореалізації, поїхав працювати до Львова. Головною любов’ю в житті Валерія була музика, мав творчі здібності, навчався грати на піаніно, потім захопився електронною музикою та почав створювати власну. Збирав гроші, купував дорогу апаратуру та записував треки. Серед інших захоплень – бокс. Зрештою обрав заняття, дотичне до музики та креативу, – працював в організації “Руф-паті”, яка влаштовувала вечірки на даху. На одній із них познайомився зі своєю коханою Марією.

Валерій займався благодійністю, для нього не було “чужого горя”. Мав добре серце та обожнював подорожі, активний відпочинок. Він не любив будденість, жив яскраво та драйвово.

Коли розпочалася повномасштабна війна, Валерій працював у Тайланді. Мати просила не повертатися до України, але він був непохитним: “Там мої сестри, друзі. Чому їх захищатиме хтось інший, поки я тут?”. 1 березня 2022 року пішов до військкомату добровольцем. Спочатку його направили до Житомира охороняти, потім пройшов курс підготовки і подав свою кандидатуру для зарахування до складу Сил спеціальних операцій. Пройшов жорстку процедуру відбору, склав нормативи з фізичного виховання. Спершу був просто солдатом, а після чергового бойового завдання отримав звання молодшого сержанта ССО.

Кілька разів Валерій міг загинути, але дивом рятувався. Коли був охоронцем, відійшов на кілька хвилин, як туди ж прилетів “Калібр”. На фронті, коли йшов за автівкою, та наїхала на міну і підірвалася, хлопці, які були за 30 метрів від нього отримали, складну контузію, були й загиблі, Валерія відкинуло на кілька метрів. Від госпіталізації він відмовився. Він прикривав відходи хлопців під обстрілами, проходив надскладні бойові завдання. Про те, що служить в ССО, рідним не зізнавався.

Нагадаємо, що 28 липня у Великій Каратулі відкрили меморіальну дошку захиснику Анатолію Кулаку. Більше дізнавайтесь тут.

Яна Малишко

Фото: Валентин Шеремет

Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше ексклюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.