У Переяславі провели вечір пам’яті Михайла Сікорського. Ділилися спогадами та співали його улюблені пісні.
13 жовтня у другому корпусі Переяславського центру культури та мистецтв провели вечір пам’яті Михайла Сікорського. Приурочили захід до 100-річчя з дня його народження. Колеги та знайомі пригадували, яким він був за життя. Заспівали і кілька пісень, які любив Сікорський. Інформатор розповідає, як це було.
Міський голова Переяслава 2006-2010 років та голова ГО “Відродження Переяслава” Іван Якименко розповів, що коли став міським головою, Сікорський був у депутатському корпусі та допомагав йому вирішувати важливі питання з владою “вище”: “Він дуже хотів добудувати музеї, і за 2006-2010 роки на це виділили 7,2 мільйона гривень. Ми накрили музей, переробили документацію, багато чого зроблено було. Коли пам’ятний знак до 1100-річчя Переяслава, що напроти пам’ятника воїнам АТО, не дозволили виконати, хоча на це були бюджетні кошти, ми з Михайлом Івановичем поїхали в Адміністрацію президента і завдяки його настирності піднялися на верхні щаблі виконавчої влади, і зробили це.
Він був простою доступною людиною, від нього випромінювалось тепло. Коли мені виповнювалось 60 років, запросив його на день народження 10 вересня 2011 року. Він побував у колі моєї сім’ї, а через 17 днів його не стало. Сікорський – ровесник мого батька, і після того, як той помер, я вважав його своїм батьком. Думаю, що такої поваги і шани у Переяславі ніхто не заслужив, як він. На його поминках мені сказали, що тепер Переяслав осиротів… У пам’яті переяславців він буде на багато років”.
Колишня завідувачка фондів заповідника Лариса Годліна сказала, що Сікорський був простим, відповідальним та з нього всі брали приклад: “Михайло Іванович намагався, як міг, створити музейні фонди. Тоді у кожного працівника був план збору експонатів: коли я прийшла до музею, кожному науковцю треба було зібрати 120 експонатів. А ще ж зібрати інформацію про кожен, виконати наукову атрибуцію, привести в належний стан для експозиції. Робили це і доглядачі, і науковці, і навіть прибиральниця допомагала. Він ніколи не цурався ніякої роботи, цьому навчав і нас. Бувало, приходиш на роботу, а він вже поливає клумби, доглядає квіти, хоча це все мали робити ми. Для нього не було непрестижних професій, він дуже любив і цінував людей. Він любив і цінував свій колектив. Бували такі часи, що він віддавав свої гроші, аби купити лампочку, щоб в експозиції було світло, бо у бухгалтерії не було грошей, і це найменший приклад.
Жителі міста, району, з Києва, Черкас, Сум, Чернігова приїжджали до нашого музею і привозили цінні речі, етнографічні предмети, археологічні предмети, найцінніше, що мали, і віддавали йому, бо довіряли. Знали, що це нікуди не дінеться, і буде у музеї. Коли я побувала у музеї просто неба у Ризі, сказала, що Сікорський попросив подивитися, як оформлені анотації. Якби ви побачили, з якою радістю і неймовірною повагою вони поставилися до мене. Хоч я була простим лаборантом у відділі фондів. Приїхала додому, розповіла батькам, а мама усміхнулася і каже: “То ж не тобі пошана, то пошана Михайлу Івановичу”. У нього був величезний моральний авторитет і пошана в Україні та за кордоном”.
Розповідаючи біографію Михайла Сікорського, ведуча заходу Оксана Чирка згадала про пісні, які за життя були його улюбленими. Фольклорний ансамбль української пісні “Веселка” заспівав “Ой з-за гори та ще й з-за лиману”. Ганна Ляч виконала пісню на слова Тараса Шевченка “Думи мої”, а вокалісти Переяславського ЦКМ заспівали “Ой наступила та чорна хмара”. Сікорський також дуже любив творчість народної артистки України Ніни Матвієнко, тому Лідія Ющишина виконала її пісню “Квітка-душа”.
Нагадаємо, що 13 жовтня у Переяславі встигли відкрити пам’ятник до 100-річчя Михайла Сікорського, але благоустрій біля нього проведуть пізніше. Деталі – тут.
Яна Малишко
Фото: Валентин Шеремет
Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше екслюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.