Редактор Інформатора подивився три трилери, які залишили зовсім різні враження. Поділився ними.
Нещодавно у мене був період, під час якого хотілось дивитись саме щось напружене та гостросюжетне. Таке, щоб не відпускало емоційно із першої до останньої секунди. Тому переглянув три досить свіжі закордонні фільми: “Гра з дияволом” (2023), “Стукіт у двері” (2023) та “Інфлюенсер” (2022). Розмістив їх саме у такому порядку не дарма. Пояснюю у традиційній рубриці “Інформатор вихідного дня”.
Якщо в цілому, то жодна із цих стрічок не дала мені тієї емоції, якої прагнув. У кожній чогось не вистачило, але десь значно більше, а десь менше. Найменше претензій у цьому плані до “Гри з дияволом”. По-перше, у головній ролі знімається Ніколас Кейдж. Із нього все-таки виходять класні поганці, яким при цьому хочеться співпереживати. По-друге, зав’язка сюжету справді непогана: в автомобіль до чоловіка, який їде на пологи дружини, сідає дивний чолов’яга і, погрожуючи пістолет, змушує кудись їхати. Запитань відразу виникає багато: куди вони їдуть? Хто цей чоловік із пістолетом? Чому він підсів саме до цього водія? Чи є у цьому фільмі якась містика? А з розвитком історії їх стає не менше, а лише більше.
І все було б класно, якби не змазане закінчення. Фінал історії став зрозумілим приблизно за 10 хвилин до початку титрів. Тому, здавалось би, кульмінація фільму сприймалася досить спокійно. Не вистачило якогось неочікуваного повороту, скажімо, на останніх секундах. Однак, як не крути, не шкодую, що потратив час на “Гру з дияволом”.
На “Стукіт у двері” я покладав найбільші сподівання. Вже за трейлером мені сподобалась атмосфера фільму та, звичайно ж, зав’язка. Сімейна пара чоловіків зі своєю донькою приїхали на відпочинок у будиночок у лісі. Там до них прийшли четверо досить дивних людей із саморобною зброєю, сказали, що просто хочуть поговорити. Ви б відчинили двері таким? Ось і ці чоловіки не відчинили. Врешті ця четвірка увірвалася до хатини, зв’язала сімейну пару і далі… Далі почнуться спойлери, тому тут про це не писатиму. Але зазначу, що вбивати їх не збиралися.
Ця історія значно масштабніша, аніж просто напад негідників на беззахисних головних героїв. Ця історія про кінець світу, про який знають лише кілька людей і намагаються його зупинити. А може, й не про кінець світу, бо сумніватися у цьому доводиться буквально до останніх хвилин. І тут також хотілось дещо іншого завершення. Цей трилер міг бути значно емоційнішим, болючішим, якби кінець був абсолютно іншим. Але автор М. Найт Ш’ямалан, як на мене, пішов простішим шляхом.
Сподобалось, що у головних ролях були саме геї, це також додавало сюжетним перипетіям певної родзинки. Невже ці люди прийшли до них відстоювати “традиційні цінності”? Втім, не вистачило розвитку цієї пари у критичних обставинах. Їхні персонажі, на мою думку, все ж були дещо пласкими.
А ось фільм “Інфлюенсер” – це дарма витрачені півтори години життя. Про нього навіть написати нічого. Суть у тому, що дівчина з родимкою на обличчі познайомилася із блогеркою, яка приїхала на відпочинок. Потім втерлася до неї в довіру, вивезла на безлюдний острів і залишила там помирати. І все, можете забути про блогерку, бо далі вся історія крутиться навколо того, як ця дівчина з родимкою починає у соцмережах жити життям відомої блогерки, яку щойно, можна сказати, вбила. Як їй це вдається? Дуже тупо, хоча у фільмі показують, що все надзвичайно чітко продумано. Яка у неї мотивація? Я так і не зрозумів до кінця фільму. Чому це неможливо дивитися? Бо у цю історію не віриш ні на секунду, це просто погано втілена у кіно вигадка, яка навіть гіпотетично не стане реальною у житті.
Протягом фільму я раз-по-раз тягнувся до телефона, бо дивитися було надто нудно. Що може бути гірше для детективного трилера?
Нагадаємо, що минулого тижня в рубриці “Інформатор вихідного дня” наш журналіст розповів про фільм “The Departed”. Матеріал читайте тут.
Віталій Усик
Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше екслюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.
