Хто найвпливовіша людина Переяслава у 2022 році: четверта п’ятірка

Інформатор підготував перелік із 25 найвпливовіших людей Переяслава. Сьогодні презентуємо четверту п’ятірку.

Вже вдруге у своїй історії Інформатор визначає найвпливовішу людину Переяслава. Ми зібрали 25 претендентів, розділили їх на п’ять п’ятірок. Переможець кожної вийде до фіналу, де й визначиться найвпливовіший. У третьому голосуванні перемогу здобув начальник першого відділу Бориспільського РТЦК та СП Андрій Конон. Із 25% голосів (185 людей) він випередив активіста Сергія Галицького, у якого 23% голосів.

Відбираючи 25 найвпливовіших людей Переяслава у 2022 році, ми послуговувались кількома опціями:

• публічність;
• впізнаваність;
• активність у 2022-му;
• сприяння захисту України.

Сьогодні презентуємо четверту п’ятірку. Проголосувати за свого фаворита ви можете в нашому Telegram-каналі.

Інна Марченко, волонтерка

(номінована вперше)

Інна Марченко – найвідоміша волонтерка Переяславщини, її добре знають і поза межами нашого краю. Збирає та відвозить допомогу зі своєю командою з ГО “Серця Переяславщини” прямо на передову, де тривають найзапекліші бої. Займається своєю діяльністю із початку Революції Гідності, потім активно допомагала воїнам АТО, а після повномасштабного вторгення через її руки проходять тонни продуктів, військове спорядження, автомобілі. Чи не кожен переяславець знає: найпростіший спосіб передати щось у “гарячі” місця війни – через Інну Марченко.

“Рішення возити туди допомогу було продиктоване одним мотивом: якщо ми цього не робитимемо, то як житимуть наші діти й онуки? У мене є чоловік – на щастя, змирився з моїм вибором, двоє дітей, четверо онуків. Якби не вони, мабуть, я б уже давно була там, поруч із хлопцями. Коли їздили між позиціями, мені й наш водій казав: “Ти ненормальна!”, – розповідала Марченко.

Коли ми просили наших читачів допомогти у визначенні найвливовіших, найчастіше у коментарях можна було побачити саме ім’я Інни Марченко. Її робота складна та така необхідна, а її особистість із кожним днем війни лише набирає ваги. Певно, вона й сама чудово це розуміє, адже не цурається буквально тиснути на міського голову Переяслава, аби він активніше допомагав військовим. “Не ми, збираючи допомогу, повинні підходити до вас із проханнями щось дати. Ви повинні нас шукати і говорити: у мене є те, візьміть, будь ласка, і відвезіть хлопцям. Ви цього не робите. Ви просто забули, що у нас війна”, – звернулась вона на грудневій сесії до Вячеслава Саулка. Словом, після перемоги, коли у волонтерстві зменшиться потреба, Інна Марченко може спробувати себе в політиці. Підтримку від людей матиме неабияку.

Лідія Оверчук, секретар міської ради Переяслава

(номінована вперше)

Зрозуміло, що Лідія Оверчук – це не найепатажніша особистість у міській раді. Та й сама вона, вочевидь, не прагне такої ролі. Вона просто намагається якісно виконувати свою роботу. При цьому все ж має неабиякий вплив, принаймні серед міських депутатів. Адже саме вони обрали її секретарем ради, нехай і далеко не одноголосно – 17 голосами із 26.

Її важливість для роботи міської ради стала особливо помітною під час повномасштабного вторгнення. У певний момент комунікація між депутатами та владою Переяслава суттєво порушилась. На одній із сесій депутати публічно підняли це питання. І цікаво, що звертались вони не лише до міського голови, а й до секретаря. Тобто, як видається, Оверчук була ідеальною посередницею між депутатським корпусом та Вячеславом Саулком. Можливо, вона вміє знайти правильний підхід як до одних, так і до іншого. Не можна виключати й того, що вона також сприяла тому, аби згодом адекватне спілкування у раді відновилось.

Лідія Оверчук – розумна та мудра жінка. Чи має вона лідерські якості – запитання. Якщо й має, то їх можуть придушувати колеги з дещо більшим его.

Володимир Романенко, директор ПП “Антарес”

(номінований вперше)

Володимир Романенко – не той, хто прагне опинятись на перших шпальтах. Він просто робить те, що вважає необхідним, і не хоче за це визнання. Щоправда, у 2022 році йому присвоїли звання “Почесний житель Переяславської громади”. Як нам відомо, Романенко відреагував на це без особливого ентузіазму, а на церемонії нагородження під час відзначення Дня міста його не було. Із цього можна багато зрозуміти про його принциповий характер.

Але все ж у рідному Вовчкові він точно один із найвпливовіший, якщо не єдиний такий. Окрім того, що його підприємство забезпечує роботою жителів села, а також є одним із найбільших платників податків у аграрному секторі, він систематично займається меценатством. Підтримує сільську школу, будинок культури, бібліотеку, медичний пункт, благоустрій населеного пункту. Під час війни всіляко допомагає Збройним силам України, однак практично ніяк цього не афішує.

На місцевих виборах 2020 року Романенко балотувався до депутатського корпусу міськради Переяслава. Якби він пройшов, то, вочевидь, відстоював би у раді інтереси Вовчкова, як це зараз робить Григорій Порало стосовно Великої Каратулі.

Іван Бобітко, священник ПЦУ, настоятель Свято-Воскресенського храму в Переяславі

(номінований вперше)

2022-й став роком відмови від УПЦ МП та переходу до Православної Церкви України. Переяславська громада стала лідером у колишньому районі у боротьбі з московськими попами. Спочатку сесія міської ради офіційно заборонила діяльність Української Православної Церкви у громаді, а потім вже віряни почали проводити релігійні збори та переходити до ПЦУ.

Активно у цих процесах був задіяний Іван Бобітко. У цьому випадку його позиція для людей, можливо, була важливішою, аніж, скажімо, посадовців із міської ради. Він влучно підбирав слова та пояснював необхідність відмови від УПЦ МП в умовах війни. “Якби в нас в Україні не було нічого російського, а зокрема й церкви як душі народу, то в агресора просто не було б мотивації йти на нас війною. Всі ви прекрасно чули, коли в кремлі кривавий президент сказав, що він буде захищати всіх вірних московській церкві в Україні. Проповіді російською мовою (бо від слов’янської мови там лишилося 20%, якщо й взагалі лишилося) на сьогоднішній день є зневагою, вислугою перед патріархом кирилом і кривавим президентом”, – говорив він під час одних із релігійних зборів.

Вячеслав Саулко, міський голова Переяслава

(номінований вдруге)

Бути міським головою – це мати найбільшу відповідальність і відчувати найбільший тиск. Бути міським головою під час війни – це посилити і те, й інше у кілька разів. Вячеславові Саулку було надзвичайно складно, особливо у перші місяці, коли окупанти були на Київщині, але він пройшов цю ситуацію з честю. Він не втік, як хтось міг сподіватись або ж боятись, він буквально жив у міській раді. І можливо, саме завдяки цьому став користуватись більшою повагою серед деяких виборців.

За діяльністю Саулка спостерігають під мікроскопом. Тож помилок можна знайти багато. Щоправда, він намагається їх приховувати від широкого загалу – як і завше, боїться і не може адекватно сприймати критику. А щоб цієї критики було менше, він робить те, що побачать передусім, – дороги. Навіть попри війну, зробили капітальний ремонт на багатостраждальному Золотоніському шосе, на вулиці Сулими та деяких інших. Втім, великі проєкти, на кшталт спорткомплексу та реконструкції центральної площі, з часом стають більше схожими на нездійсненні мрії.

Цей рік для Вячеслава Саулка не був видатним. Але він і не зганьбився. Настільки він класний “воєнний” мер, стане видно з часом. Найкращі художні твори про війну пишуть задовго після неї. Так само, власне, й можна буде оцінити, хто та настільки був продуктивним у рамках своїх можливостей, коли росіяни атакували нашу країну. Зараз можемо хіба що порівнювати із іншими мерами та головами громад.

Переможця цього голосування ми оголосимо через два дні. Тоді ж оприлюднимо наступну п’ятірку впливових людей Переяслава.

А поки нагадаємо вам, хто потрапив до першої десятки найвливовіших рік тому. Дивіться перелік за посиланням.

Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше екслюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.