На Переяславщині попрощалися із Сергієм Печенюком. Його серце зупинилося в зоні бойових дій Донеччині.
2 квітня на Переяславщині попрощалися із молодшим сержантом Збройних сил України Сергієм Печенюком із Вовчкова (Переяславська ТГ). Йому було 44 роки. 28 березня у нього зупинилося серце в зоні бойових дій біля населеного пункту Сергіївка Покровського району, що на Донеччині. Поховали воїна на кладовищі у Вовчкові, де він разом із дружиною жив останні три роки. Про це повідомляє Інформатор.
У сільському Храмі Різдва Пресвятої Богородиці священники провели літургію. Пам’ять померлого воїна прийшли вшанувати близько сотні людей: родичі, односельчани, представники влади та просто небайдужі. До труни воїна приносили багато квітів. Дружина, доньки та найрідніші захисника, стоячи над труною, оплакували воїна.
Настоятель храму Михайло Юрченко сказав таке: “Ми називаємо Сергія не померлим, а спочилим. Бо він вже не повинен страждати, воювати і боротися, а може спочити від боротьби, яку він чесно провів у ці роки свого життя. Нехай райські двері відкриються для його душі у сьогоднішній день після його доброго християнського життя, його подвигу служби у Збройних силах України. Нехай Господь приймає його душу у райській оселі”.
За звичаєм шану захиснику віддали, стоячи на колінах, під супровід пісні “Гей, плине кача”. Після цього процесія рушила пішою ходою до кладовища. Місцеві жителі виходили зі своїх будинків та ставали на коліно. Дорога до цвинтаря була встелена квітами.
Офіцер першого відділу Бориспільського районного центру комплектування та соціальної підтримки Володимир Мамітько сказав: “Сергій – один із перших добровольців, який зі своїми товаришами одразу пішов у Солом’янський ТЦК. Його бойовий шлях почався ще у 2014 році. Він учасник АТО. У його військовому квитку немає жодної вільної сторінки. Це був справжній професіонал військової справи. У нього було безліч посад. Він був гарним наставником для молоді. Але, на жаль, війна – це важка робота, яка забирає сили, здоров’я і життя. Його серце не витримало. Так, він не загинув від кулі, але був відданий нашій державі до останньої краплі крові. Він вчив хлопців, вчив своїх побратимів, починаючи від стрільця, закінчуючи командиром танку”.
Після цього Володимир Мамітько вручив рідним загиблого прапор України. Під час прощання військові зробили три постріли в небо, аби віддати честь воїнові. Присутні заспівали Гімн України.
Донька Ангеліна розповіла Інформатору, що Сергій Печенюк родом із села Первомайське, що на Донеччині. Приїхав у Вовчків, коли закохався у її маму Анжелу, якій також 44 роки. Подружжя було разом шість років, два з них у шлюбі (це був другий шлюб для Сергія). Спільних дітей вони не мали. Без батька залишилося четверо доньок (одна – рідна). Ангеліна поділилася спогадами про тата: “Він був доброю і чесною людиною. Завжди мені допомагав зі всім. Дуже його шкода… Він був дуже хорошим чоловіком”.
Теща Антоніна поділилася: “Сергій був дуже добрим, чуйним, щедрим. Всіх намагався виручити і допомогти, як в армії, так і вдома. Був хорошим побратимом для своїх хлопців. Дуже любив дітей моєї доньки, став для них найкращим батьком. Коли востаннє їхав на фронт, сказав: “Мамо, мабуть, я більше не побачу вас”. Я йому кажу: “Та що ти, синочок, ще приїдеш. Ми ж ось говорили про те, що скоро закінчиться війна і буде у нас все в порядку. В нас ще роботи з тобою багато вдома”.
Сергій Печенюк із 2014-го був учасником АТО. Перед повномасштабним вторгненням взяв разом із побратимами відпустку на рік і поїхав у Польщу на заробітки. Чоловіки пропрацювали там місяць, коли дізналися про початок війни. Без роздумів повернулися та стали добровольцями до лав ЗСУ. Сергій Печенюк служив механіком-водієм 2 роти танкового батальйону.
Нагадаємо, що 2 квітня у Переяславі посмертно відзначили двох воїнів. Їхнім рідним вручили нагороди на мітингу до 2-річчя визволення Київщини. Деталі – тут.
Валерія Бобровська
Фото: Валентин Шеремет
Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше екслюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.
