Ви маєте це прочитати: журналісти Інформатора обрали свої найкращі публікації за 2023 рік

ТОП-9 публікацій за версією журналістів Інформатора. Чи читали ви їх?

Інформатор потихеньку починає підбивати підсумки року, що минає. За цей час наші журналісти написали та зняли чимало матеріалів, які варті вашої уваги. Проте є серед них найкращі, на їхню думку. Тож кожен відібрав три свої публікації, які ви точно маєте побачити, а також трішки розповів про створення їх.

Віталій Усик, редактор

“Коли приїжджаю до хлопців з допомогою, стає легше”: Інна Марченко – про волонтерство, втрати та особисте

Кожен рік Інформатора та вже, виходить, і Переяславщини починається із визначення найвпливовішої людини за підсумками попереднього. Це звання у 2022-му отримала відома волонтерка Інна Марченко. Мене це потішило не лише тому, що читачі нашого видання вибрали справді гідну людину, а й через те, що реально хотів записати з нею велике інтерв’ю. Ось і з’явилася чудова нагода.

Наша півторагодинна розмова виявилася справді насиченою та багатогранною. Поговорили як про волонтерство та війну, так і про патріотизм та особисте життя Інни Марченко. Мені було цікаво на кожному етапі створення цього інтерв’ю: від підготовки запитань до запису тексту. До того ж, вже 2023 рік Марченко провела не менш активно, ніж попередній. Вона неодноразово згадувалася у публікаціях Інформатора та інших ЗМІ, зокрема, всеукраїнського масштабу. Тож раптом ви хотіли дізнатися про неї більше та з інших боків, ніж зазвичай, це інтерв’ю має бути доречним.

Інна Марченко серед іншого розповіла, що Переяслав вже зараз повинен готуватися, щоб бути комфортним для ветеранів: “Ми ж їздимо до хлопців не лише як волонтери. Знаєте, скільки їхніх історій вислуховую? Той про родину щось розказує, той – про дитину, той на щось поскаржився. І їх треба вислухати. Щовечора, коли всі лягають спати, у мене зідзвон із хлопцями. Буває, що і я їм реву, кричу: “Краще піти десь воювати, ніж дивитись на цю несправедливість”. Тож і вони для мене як психологи, і я для них.

Університет повинен готувати військових психологів, тому що простий психолог не зможе допомогти хлопцям. Необхідно розуміти військові терміни, побут воїнів, їхні потреби. Бо військовий не буде щирим із людиною, яка його до кінця не розуміє, простіше кажучи, коли на різних хвилях. Хлопці, які повертаються додому у відпустку, заходять до нас в штаб попити кави та поспілкуватись. У сім’ї вони не все можуть розповісти. Але при цьому важко все тримати у собі. Ми ж і самі психічно вже не зовсім здорові люди. Бо коли до тебе телефонують дружини, аби допомогла в пошуку їхніх чоловіків, щось починаєш робити в цьому напрямку, а потім тебе запрошують на опізнання тіла, – це просто треба пережити”.

“Соромно перед людьми, які повірили, що ми прийшли працювати”: Олександр Якуба – про села у громаді та конфлікт із Саулком

Початок року у політичному житті Переяславщини ознаменувався публічним конфліктом голови Переяславської громади Вячеслава Саулка та старости Гайшинського старостинського округу Олександра Якуби. Найцікавіше у цьому те, що на місцевих виборах 2020 року вони були в одній команді, й Якуба доклав неабияких зусиль, щоб Саулко став міським головою. Звичайно ж, Інформатор не міг оминути увагою цієї теми й взяв у Гайшинського старости велике інтерв’ю.

Поговорили не лише про цей конфлікт, його причини та можливі наслідки, а й взагалі про роботу Якуби за на той час понад два роки на посаді. Тривало інтерв’ю близько чотирьох годин, та й завершилося, мабуть, лише через те, що найближалася комендантська година.

Судячи з усього, ця публікація не змінила на краще стосунки Якуби та Саулка. Їхнє протистояння тривало протягом всього 2023 року. А в листопаді, певно, дійшло свого піку, коли міський голова ініціював звільнення старости. Тоді депутати на сесії не підтримали цієї пропозиції. Натомість, сам Саулко як ніколи близько опинився до відсторонення від посади. Як мовиться, запасаємося попкорном – у 2024-му може бути ще цікавіше.

А ось вам цитата Олександра Якуби про зародження конфлікту: “Я йшов у команді голови. З впевненістю можу сказати, що був одним із трьох-чотирьох людей, які зробили найбільше, щоб претендент став міським головою. Хоча вже зараз, зважаючи на обставини, можливо, особливо немає чим пишатись. Виявляється, під час передвиборчої кампанії я обманув людей, вони повірили йому і мені, так само, як і я. Зазначу, що саме за підтримки сіл кандидат Саулко став мером міста. Але потім сталось щось незрозуміле – головою обрали Вячеслава Володимировича, а почали керувати інші люди. За будь-яким питанням мене постійно тягнули до кабінету керуючої справами виконавчого комітету Тетяни Гич. Нібито там “центр прийняття стратегічних рішень”. Але ж я йшов не з нею, люди голосували не за неї, а за нього. І я, як посередник у комунікації між жителями села та головою, намагався доносити обом сторонам інформацію. Спочатку комунікація була доброю, а чим далі, тим менше її ставало. Я робив зауваження стосовно певних рішень про села: “Тетяно Олексіївно, ви розумієте, що це може негативно повпливати на рейтинг голови?”. Так, усі помиляються. Але людина, яка палець об палець не вдарила для здобуття перемоги на виборах, наразі стала номером 1 у громаді. Мене люди в селі запитують: “Чому ми голосували за нього, а керує вона?”.

“Якщо можеш щось робити, то ставай і роби”: Анастасія Дудка – про волонтерство, вчительство та Instagram

Наприкінці року я записав ще одне велике інтерв’ю – із активісткою, волонтеркою та освітянкою Анастасією Дудкою. Спонукав мене до нього один момент, про який сказав під час самої розмови, відповідно це є і в тексті (читайте). Однак і загалом Анастасія досить відома на Переяславщині особистість, і якщо не помиляюся, до цього часу ніхто не робив із нею саме такого розлогого, у дечому особистого інтерв’ю.

У ньому йдеться про те, як вона формувалася як особистість, як займається волонтерством, як ставиться до місцевої влади та чоловіків, які не воюють, та навіть навіщо активно веде свою сторінку в Instagram. Знову ж таки мені було цікаво, інколи весело та досить повчально.

Певно, головне, що хотіла донести Дудка під час інтерв’ю: “Попросила міського голову зібрати ще раз всіх волонтерів, посадити за один стіл, щоб ми могли написати програму волонтерства на Переяславщині. Скажімо, так, як написана програма молодіжної ради – з юристом, із бухгалтером, подана у бюджет міської ради. Вона може бути розписана на два, на три чи п’ять років. Там мають бути ключові заходи, відсоткові суми. Зберіть нас ще раз, щоб ми не галасували, як ось недавно було, щоб ми спокійно сіли і написали таку програму. Вячеслав Володимирович відповів, що це гарна ідея, пообіцяв, що найближчим часом нас зберуть. Переяславців, які воюють, багато, вони у різних бригадах, батальйонах, і підтримувати слід всіх. Кожному потрібно щось своє: комусь харчі чи аптечки, комусь дрони. Моє бачення, що треба закцентуватися саме на допомозі своїм. Бо вони повернуться і тут житимуть. А коли є люди, то житиме й місто”.

ЯНА МАЛИШКО, ЖУРНАЛІСТКА

“НЕ ГОТОВА ПІДПУСКАТИ ЛЮДЕЙ ДУЖЕ БЛИЗЬКО, ХОЧА МЕНІ НІЧОГО ПРИХОВУВАТИ”: АНАСТАСІЯ КОВАЛЬОВА – ПРО БЛОГЕРСТВО, ФІТНЕС-КУРС ТА МАТЕРИНСТВО

Записати інтерв’ю саме з Анастасією я хотіла дуже давно. Адже близько року слідкую за нею у соціальних мережах. Вона – блогер, і дуже імпонує мені, як особистість, у неї цікаве, активне та насичене життя. Тож ідея поспілкуватися з’явилася відразу, тільки ось не так швидко вийшло це втілити. Для своїх сюжетів/інтерв’ю завжди намагаюсь обирати справді цікавих та унікальних людей, з якими буде про що поспілкуватись. З нею я не прогадала, адже ми поговорили на багацько різних актуальних, корисних та пізнавальних тем.

Вона розповіла, як це бути блогером (у нас їх у місті не так багато, тому ця тема особисто для мене була мегацікавою), спортивним тренером, як створила свій фітнес-курс та допомагає дівчатам у вдосконаленні свого тіла, думок та внутрішнього стану. А також – як все це поєднувати з материнством, адже у неї є ще й маленька дитина. Цікаве, пізнавальне та надихаюче вийшло інтерв’ю. Особисто мене мотивують такі жінки, тому я теж отримала максимальне задоволення від цієї роботи.

Анастасія Ковальова про свій блог: “Спочатку це був просто lifestyle, потім поступово, працюючи тренером, я транслювала свою роботу і це перетворилося більше в спортивний блог. Коли звільнилась з роботи, то це вже був lifestyle робочий, до цього ж додала сім’ю, бо людям це почало бути цікавим. Зараз, коли я стала мамою, це став мамсько-спортивний блог. Людям, які до мене приходять, цікаво не тільки, що я транслюю, але й яка я зсередини, тому, може, через це багато і долучаються, бо імпоную просто як особистість”.

ЧИ Є ПРОБЛЕМИ У ТАШАНСЬКІЙ ГРОМАДІ: ЗАПИТАЛИ У ЇЇ ЖИТЕЛІВ, А ПОТІМ У ВАСИЛЯ ВОВЧАНІВСЬКОГО

Це, напевно, було одне із найскладніших і водночас найвеселіших завдань для мене: поїхати в Ташанську громаду та зробити опитування жителів її сіл. Ми обрали п’ять, проклали маршрут, і з оператором та таксистом поїхали робити суперсюжет. Я ніколи не очікую, що буде легко, але це було щось. Перше село виявилось дуже маленьким, людей було знайти просто неможливо, вулиці порожні, у дворах тихо, біля будинків теж нікого. І так було не тільки там, а у кожному селі.

Але азарт зробив свою справу, поставила собі за мету будь що зробити це опитування – де б не були ті люди, я їх знайду. “Ловили” ми наших героїв опитування і на велосипедах, мопедах, бабусь діставали з городів та магазинів. Ну а що? Як потрібно виконати роботу? Прокатались ми так майже весь день, таксисту особливо весело було спостерігати за цими динамічними пошуками. Ми ж із оператором добряче набігались. Закінчили тільки під вечір, втомлені, але із виконаною місією попрямували “додому”.

Цитата із статті: “Катерина поділилась, що в селі немає роботи для молоді: “Аби були якісь зміни на краще в селі, то я б додала роботи для молоді, це досить велика проблема. Всі і виїздять із села, бо немає де працювати, тільки на фермі, а туди ніхто не хоче йти. А дороги роблять, але не якісно, у нас їздять фури, то три дні і немає”.

“ПОКИ ВИ ДУМАЄТЕ, ХТОСЬ ВЖЕ РОБИТЬ”: ВІКТОРІЯ ОЛІЙНИК ІЗ ПЕРЕЯСЛАВА – ПРО ВЛАСНИЙ БІЗНЕС ТА ПРИЙНЯТТЯ СЕБЕ”

До завершення року залишалося трішки більше тижня, тож мені захотілося зробити ще одне інтерв’ю, так би мовити, заключне. Але хотілося з кимось гідним, хто розповість свою історію і надихне багато людей своїм прикладом. Наш редактор запропонував зробити це із його знайомою Вікторією Олійник, власницею салону краси у Переяславі. Я погодилась, бо це вже звучала як класна ідея, адже я люблю слухати про успіх інших жінок.

Година нашого спілкування промайнула досить швидко та легко. Вікторія справді виявилася цікавою співрозмовницею, до слова, ще й дуже красивою. Вона розповіла про історію створення свого бізнесу, що почала на нього заробляти ще в юності, продаючи курей на базарі, сподобалось, що вона не соромилась говорити про це. Вона справді гарний приклад сильної та впевненої жінки, яка змогла не тільки відкрити успішний бізнес, а й відкрити любов до себе, пропрацювати свої травми та помилки.

Ось що вона говорить: “Поєднувати все мені максимально просто, головне – підтримка і люди, які оточують. Коли близькі розуміють це і не ставлять свої рамки, тоді є можливість, час і ресурс для цього поєднання. Мене надихають люди, які у мене вірять, без віри я б взагалі нічого не зробила. Справді, люди лікують людей і люди надихають людей. Головне – вибудувати коло тих, які будуть не вниз тягнути, а догори. Стараюсь себе оточувати тими, хто справді чогось досягнув і прагне в житті”.

Валерія Бобровська, журналістка

Як жителі Переяслава ставляться до представників ЛГБТК+: опитування на вулицях міста

Моя ідея зняти опитування на цю тему зародилася ще до того, як прийшла в Інформатор. Передумовою саме для цього відео став Місяць гордості ЛГБТК+, який тривав у червні. Ми почали придумувати, як же його відзняти. Було багато варіантів, що я маю робити та говорити на початку опитування, розглядали навіть ідею поцілунків на камеру з колегами, врешті, вирішили обіграти опитування Юлії Кравченко про те, “хто такі гетеросексуали?”.

Ще дуже “зелена” для журналістики, я сильно хвилювалася, як правильно та корисно подати цю інформацію. Окремо було страшно за результат, адже мене особисто бентежило наше головне запитання і всі відповіді людей я пропускала через себе. Щодо процесу зйомки, було мало охочих спілкуватися на цю тему. Згадую, була одна дівчина, що відмовилася говорити про підтримку представників ЛГБТК+, бо її думку не поділяють батьки і вона боялася їхнього осуду. Дуже прикра ситуація, як на мене. Та все ж здебільшого відповіді були позитивні, чому я сильно радію. А зараз справді пишаюся цією роботою.

“Скільки ж художників у світі мріють про це”: картина 11-річної Єви Руденко із Переяслава експонується в Італії та прикрашає афішу виставки

Тут взагалі цікава ситуація. Я побачила на сторінці відділу культури та туризму Переяславської міськради допис про те, що малюнок Єви Руденко прикрасив афішу міжнародної виставки у Флоренції, збиралася просто написати про це замітку. У процесі зрозуміла, що інформації недостатньо, було багато неточностей та і не зрозуміло, що це взагалі за виставка. Вирішили записати з нею інтерв’ю та дізнатися детальніше про картину та її творчість. Звичайно ж, разом із мамою дівчинки Анжелою Руденко.

Це було одне із перших моїх інтерв’ю, тому трішки хвилювалася. Як виявилося, дарма, бо щонайменше ця стаття потрапила у ТОП-3 моїх найкращих. Єва надзвичайно розумна, відкрита, щира і талановита дівчинка. Писати про неї матеріал було окремим задоволенням. Говорили ми десь хвилин 30, можна було б і довше, але потрібну інформацію зібрали.

Єва розповіла, що не могла повірити, що її робота полетіла в Італію та ще й потрапила на афішу. “Ми нещодавно думали про те, скільки художників взагалі у світі мріють, щоби їхні картини виставлялися у Флоренції і Римі. Це справді дуже неочікувано вийшло. Про нагородження на День міста нас спершу повідомили із художньої школи. Запитали дозволу на надання персональних даних для нагородження Єви, звичайно, я погодилась”, – додала її мама. “Я вирішила, що хочу витратити цю всю премію на свій подальший художній розвиток. Придбаємо приладдя для малювання”, – зізналася Єва.

Війна, журналістика та емоції у прямому ефірі: про що розповіла телеведуча Катерина Соляр у Переяславі

Тут я більше радію самій зустрічі із Катериною Соляр, хоча і стаття вийшла непогана. Ви можете її знати як журналістку, теле- та радіоведучу, відеоблогерку. Катерина зустрілася зі студентами та розповіла про особливості роботи в медіа, власні переживання та просто знайомилася ближче із аудиторією. Гості могли особисто поставити їй запитання, та я якось і не наважилася. Це чи не єдина людина серед відомих, яку я хотіла би побачити та почути наживо. Приємна, відкрита, справжня і просто шикарна жінка.

Дві години розмови пролетіли дуже швидко. Багато чого цікавого для себе почула і ще більше вмотивувалася працювати журналісткою. Оскільки ми фактично колеги, в її розповідях про життя та ставлення до багатьох речей бачила відображення себе. Матеріал з диктофону зберегла на згадку, бо там є багато цікавих меседжів. Загалом чекала, що ця стаття набере більшого розголосу, бо ж у Катерини є чимало прихильників, а тут вона так багато про себе розповіла.

Найбільше мені сподобалася її цитата про день перемоги України: “Ми з моїм колегою Артемом Овдієнком домовилися, що цього дня будемо вдвох у ефірі. Він сказав, що надягне пачку балерини, яка у нас вже є і чекає цього переможного моменту. А я сказала, що буду співати, бо співати дуже люблю, але не вмію. Мені дуже шкода тих, хто буде це чути, але я думаю, що їм буде не до мене, бо Артем буде в пачці. Він сказав, що тоді, попри всі заборони, принесе шампанське у студію і відповідно вже додому всі поїдуть на таксі або ж будуть ночувати на студії”.

Нагадаємо, що нещодавно ми підготували ТОП різдвяно-новорічних фільмів 2023 року. Що варто подивитись для святкового настрою, дізнавайтесь тут.

Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше екслюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.