ЖИТТЯ

Нам – один рік! Інформатор у Переяславі святкує та згадує, як усе починалося

Опубліковано 20.11.2021

Інформатор працює в Переяславі один рік. Як все починалося.

20 листопада 2020 року на сайті Інформатора вийшла перша публікація. За рік роботи наш ресурс став найпопулярнішим у Переяславі. А починалося все з команди, яка не знала, що таке журналістика, та з офісу в квартирі редактора. Саме він у своїй колонці з нагоди свята згадує, як усе починалося.

“А давай якось пивка вип’ємо. Є цікава розмова”, – таке повідомлення 25 травня 2020 року надіслав мені Саша Петруня. У Переяславі його добре знають, як успішного бізнесмена, засновника компанії ХатаNet та небайдужого жителя міста. Для мене він тоді був одним із рекламодавців газети “Вісник Переяславщини”, в якій я працював, і безпосередньо взаємодіяв із ним щодо піар-замовлень, а ще просто класним хлопцем, з яким можна було поговорити про Переяслав, подорожі, бізнес, навіть журналістику… І, звичайно ж, випити пивка.

Наступного дня ми кілька годин проговорили в одній із кафешок Переяслава. А 20 листопада 2020 року на сайті ps.informator.ua вийшла перша публікація. Пів року підготовки. Рік активної діяльності нашого ресурсу.

Словом, тоді, в той післялокдаунний травень, Петруня запропонував мені створити найкращий новинний ресурс у Переяславі. Сказав, що можна це зробити спільно із всеукраїнською мережею Інформатор. Власне, Інформатор у Дніпрі заснував власник одного із інтернет-провайдерів Сергій Шишкін. Саня із ним добре знайомий, тож взяти франшизу не було проблем. Створювати з нуля набагато складніше й дорожче. А коли поруч (ну як поруч? за сотні кілометрів, але віртуально – на відстані одного кліку) завжди є люди з більшим досвідом у журналістиці, мені, як редактору, стає значно спокійніше. Щоб краще зрозуміти, хто такий засновник Інформатора та яких цінностей дотримується ресурс, раджу подивитися це відео.

Про те, наскільки важко мені далося рішення змінити місце роботи, писати не буду. Тисячі знаків можна на це витратити. А кому зараз потрібні мої переживання?

Чи не пошкодую, що покинув редакцію газети заради якогось сайту?

Чи не переоцінюю свої сили? Чи не замолодий для редактора?

Чи насправді потрібен комусь у Переяславі той Інформатор?

Ні. Ні. Ні. Так. Зараз я вже знаю відповіді на ці запитання.

А тоді починалося найцікавіше – пошук команди. Потрібні були не просто грамотні, а й сміливі, такі, що не бояться ризикувати. “Ми шукаємо журналістів на сайт, якого ще немає, але скоро буде”, – приблизно так спрощено звучало наше оголошення про вакансію. Ви б туди пішли? Ось… А Юля Кравченко та Оксана Симоненко пішли. Звичайно ж, були співбесіди, де, окрім багатьох запитань як про журналістику та Переяслав, так і більш особистих, було практичне завдання – написати інформаційну замітку за мотивами казки “Калинова сопілка”. Не скажу, що хтось прямо бездоганно впорався із ним, але мені вистачало того, що не було помилок у словах та максимально мало хиб в орфографії.

Той, хто думає, що журналістика – це просто, певно, ніколи нею не займався. Або ти живеш цією справою, або ти не журналіст.

Що таке журналістика, ні Юля, ні Оксана уявлення не мали. Вони просто хотіли спробувати. А я мав максимально швидко їх навчити того, що вмію, і при цьому не відлякати. Бо той, хто думає, що журналістика – це просто, певно, ніколи нею не займався. Або ти живеш цією справою, або ти не журналіст. Дівчата живуть Інформатором. У чому це проявляється? Ви пробували потурбувати своїх колег в неробочий час? Ми ж можемо писати одне одному хоч посеред ночі, хоч у найбільші свята, якщо трапляється щось важливе. Новини не відпочивають, ми також не маємо права. Жодного разу я не чув від журналісток Інформатора: давай завтра це зробимо – вже пізно, у мене вихідний, мені погано і т.д., і т.п. Вони звикли робити публікації відразу після події, тобто в будь-який час, при цьому не забуваючи про якість. Як бачите, рецепт успіху простий.

Зліва направо: Оксана Симоненко, Віталій Усик та Юлія Кравченко

Якщо журналістки в Інформаторі працюють з дня заснування, то операторів за цей час я змінював неодноразово. Починали ми з Андрієм Дударем, потім був Юрій Товкайло, а тепер – Едуард Аврамич. Всі мали свої переваги та недоліки, однак те, що вони класно виконували (і виконують) свої обов’язки, сумнівів не викликало ніколи.

Пошуком офісу, ремонтом у ньому, закупкою техніки та іншими більш організаційними моментами займався Саня. Тому на цих епізодах зупинятися не буду. Тим паче, не знаю, скільки грошей він разом із Сашою Хобтою вкинули у все це. Закцентуюся на робочому процесі та команді. Коли ми всіх зібрали (це вже було в листопаді), то відправилися на тижневе стажування в Дніпро. Коли повернулися, ще не було нічого: ні приміщення, ні техніки, ні, власне, сайту. Але часу втрачати не хотілося. Тож ми почали писати новини “у шухляду”. Тобто дівчата дистанційно “симулювали” робочі дні, щоб, коли почалося реальне життя, ми не розгубилися. Для робочого спілкування створили чат в Telegram, який назвали “Стрес-тест”. Він і досі залишається нашим основним для роботи.

Приблизно через тиждень нам зробили сайт, його ми мали заповнити новинами, які писали під час “тренування”. Словом, цілий день до пізньої ночі ми цим займалися. А потім почали публікувати “в теперішнє”, тобто жити тут і зараз. Офіс редакції версія 1.0 – моя квартира. Дистанційно вже працювати не можна було, адже ми мали комунікувати, щоб разом швидше у всьому розібратися. Але, на щастя (прогодувати їх було дуже важко), робочий простір вже за кілька днів перемістився у наше теперішнє приміщення. Щоправда, не в таке, як ви знаєте, тепер, а в маленьку “комірчину”, де ми ледве вміщалися вчотирьох. Втім, то вже був справжній Інформатор. Публікації ставали кращими, про нас дізнавалося все більше людей… А далі жили ми довго і щасливо.

У такій кімнаті ми розмістилися спочатку

Саме у такі моменти завершуються всі казки та фільми. Але саме в такі моменти й починається реальне життя. За рік було багато перемог. Були й невдачі, на яких я не зациклююся. За рік ми зробили понад три тисячі публікацій. Наш сайт бачили понад 190 тисяч людей, наші статті переглянули понад 5 мільйонів разів. Ми з великим відривом наразі найпопулярніший ЗМІ в Переяславі. І це досі не вкладається в голові…

Півтора року тому ми з Петрунею зібралися випити пива та обговорити одну божевільну ідею. Рік тому сиділи з дівчатами в моїй зйомній квартирі та публікували замітки, які ніхто не читав. Ви можете уявити, що буде ще через рік? Не хочу навіть прогнозувати, бо ми все одно перевершимо всі очікування.

Віталій Усик (ліворуч) та Олександр Петруня

Віталій Усик, редактор інтернет-видання Інформатор (Переяслав)

У кількох тисячах знаків нереально описати складний та насичений рік роботи редакції. Неможливо згадати всі наші сварки, примирення та спільні ідеї. Але ми хочемо бути якомога ближчими до своїх читачів, тому часто й відкриваємо те, чого інші зазвичай не показують. Якщо ви пропустили деякі попередні публікації про нас, ось вони: