Чим жив Переяслав у 2024 році? Пригадуємо разом.
2024-й був ніяк не простішим, аніж попередні роки повномасштабної війни. Як Україна, так і зокрема Переяслав переживали важкі та постійні втрати. У нашому місті траплялися тижні, протягом яких було по кілька похоронів загиблих захисників. Уже цього достатньо, щоб вважати цей рік без перебільшення жахливим. Та все ж згадаймо його головні події, переглянувши, про що торік писав Інформатор.
Розпочався 2024 рік вже традиційно – нічною масштабною повітряною атакою росіян. Вони випустили по Україні на той момент рекордну кількість ударних безпілотників типу Shahed – 90. Це зараз ця кількість вже не так і вражає, бо окупанти не припиняють перевершувати свої “рекорди”. 87 із тих дронів збили сили ППО. На Київщині минулося без постраждалих та руйнувань.
Проте вже вдень росіяни продовжили повітряні атаки. У Київській області тривогу оголошували тричі. Остання з них тривала 2,5 години – із 14:55 до 17:25 – через чергову атаку ворожих БПлА. Впродовж цього часу на Київщині працювала ППО. Зафіксували падіння уламків у кількох населених пунктах двох районів області. Пошкодило 4 приватні будинки та 4 легкові автомобілі. Крім того, через падіння уламків на відкритих територіях виникло загоряння травʼяного настилу.
До слова, 28 вересня під час нічної повітряної атаки вперше дрони пошкодили три житлові будинки у Переяславі. Ніхто не постраждав.
Такий початок був логічним продовженням попереднього надзвичайно складного року. Про це свідчить і слово 2023 року, яке визначили читачі Інформатора. У нашому опитуванні взяли участь 880 людей. Найбільше з них визнали словом року “Біль” – 22%. Друге місце із 18% голосів посіло слово “Надія”. А третє за результатами голосування – “Жах” (17%).
Зрозуміло, що й найвпливовішою людиною 2023 року став той, хто допомагає захисникам наближати перемогу. Волонтер, голова ГО “4.5.0. Переяслав” Руслан Стародуб здобув перемогу в голосуванні серед читачів Інформатора. У фіналі він впевнено випередив журналіста та активіста Максима Левченка, волонтерку Жанну Федорук, депутатів міської ради Переяслава Григорія Порала та Андрія Іващенка.
У березні в Переяславі відкрили оновлений після ремонту молодіжний центр “Зустріч”. Він розміщується у першому корпусі Центру культури та мистецтв на вулиці Сковороди, 81. Загальна вартість ремонту – 2 мільйони гривень. Окремо 700 тисяч гривень витратили на меблі. Близько 60 тисяч виділяли із міського бюджету на послуги розробки проєкту та будівельного нагляду, все решта – грантові кошти.
Головний хол центру розділили на дві частини, перегородивши прозорою стінкою з прохідними дверима: одна з кріслами-мішками, столиками, настільним тенісом та іншими іграми та розвагами – для відпочинку, ігор та спілкування, інша з новими робочими поверхнями, кріслами та ноутбуками – коворкінг. Також є зона, де можна випити чаю та поїсти, є кавомашина, кулер і навіть холодильник. Все це зробили на основі опитування та спілкування, яке раніше проводили серед молоді.
Вже на початку червня у рамках програми молодіжних обмінів “ВідНОВА:UA” 30 волонтерів зі всієї України зробили 12 лавок, 6 лавок із палетів, куб для гамаків, додаткову терасу для пуфів, велопарковку для “Зустрічі”. Крім цього, підготували заготовки для столиків на терасу, матеріали на альтанку та інше. Пізніше це все дообладнала переяславська молодь власноруч.
Щоб далеко не втікати від Центру культури та мистецтв, пригадаємо ще одну цікаву подію року, яка його опосередковано стосується. На червневій сесії депутати передбачили 700 тисяч гривень із бюджету на асфальтування доріжок біля ЦКМ. На початку серпня виділили ще 637 тисяч 685 гривень вже на капітальний ремонт у парку ім. Т. Шевченка. Тобто на ці роботи вже мали витратити 1 мільйон 287 тисяч 685 гривень + 50 тисяч на виготовлення проєктно-кошторисної документації. У міській раді пояснили, що хочуть закласти 739 квадратних метрів бруківкою.
Але це ще не все. У вересні на ці роботи виділили ще 632 тисячі 230 гривень, тобто загальна сума склала 1 мільйон 919 тисяч 915 гривень. Начальник відділу капітального будівництва та ЖКГ Олександр Вітківський пояснив, що дофінансування необхідне, оскільки покриття бруківкою збільшили із 739 кв. метрів до 1050 кв. метрів. Спочатку хотіли з двох боків ЦКМ облаштувати дві клумби, але під час наради замовника, підрядника, технічного нагляду, начальника відділу культури, директорки ЦКМ вирішили, що вони не потрібні і краще закласти плиткою весь майданчик перед ЦКМ та майданчик ліворуч від нього (де вхід до молодіжного центру “Зустріч”).
Якщо ми вже заговорили про роботу Переяславської міської ради, то як тут не згадати про Альту? Торік вона стала найбільшою плямою на репутації місцевої влади. 15 серпня під міст в Альту поклали бетонні плити. Із камер спостереження було видно, що їх клали близько 6:00, а в цьому брав участь безпосередньо міський голова Вячеслав Саулко. Невеличкий потічок, який раніше все ж був під мостом, перекрили. Потім мер публічно намагався пояснити, навіщо це зробили: “Проблема в тому, що неможливо підступитися із жодного боку до того місця. Тож для того, щоб там хоч якесь можна було зробити русло, щоб вода могла протікати, а не залишатися там у вигляді великої калюжі… Тобто поставлено плити, між плитами планується очікувати, там зараз залишилося місце для проходження води на близько один метр”. Ніхто нічого не зрозумів. А через деякий час приїхала екологічна інспекція й зобов’язала міську раду прибрати ті плити, бо вони шкодять водоймі. Зрештою наприкінці року це зробили. А навіщо це все було, і досі залишається відкритим питанням.
Були у 2024-му і простіші теми, які стали досить резонансними, навіть у межах всієї країни. Наприклад, про переяславського Хатіко писали у загальнонаціональних медіа. Пса, який протягом кількох місяців бігав за автобусом одного із основних міських маршрутів №35 “Спортбаза – вул. Ярослава Потапенка”, мабуть, знали всі переславці. Він долав за день близько 70 кілометрів, майже не зупиняючись. Зоозахисники шукали йому родину.
Вони писали, що історія Хатіко почалася влітку 2023 року, коли під час будівництва на березі Дніпра до одного з об’єктів приблукав пес. Його шия була обмотана дротом, а рани вже гноїлися. Робітники звільнили песика, купили йому медикаменти, вилікували рани та почали підгодовувати. Так собака провів зі своїми рятівниками літо, а восени після закінчення робіт бригада поїхала з міста. Пес залишився.
Протягом кількох місяців поспіль він приходив на зупинку о 7-й ранку та бігав за автобусом №35. “Є багато версій щодо того, чому малий так себе поводить та як там опинився. Одна з них, що саме цим автобусом поїхали чоловіки, які його прихистили, та через постійні переїзди не мали можливості взяти песика із собою. Але правду знає тільки цей відданий хвостатий друг”, – зауважили в організації.
Історію про Хатіко в одній із публікацій побачила українська кримськотатарська політична та державна діячка Еміне Джапарова та забрала його до себе. Песик поїхав у новий дім, де зміг переключити свою увагу. Його назвали Джанкой. Він проживав у приватному будинку в Київській області разом із новим хвостатим другом Кримом, врятованим з Бахмута. Та все ж є інформація, що він втік від нових господарів, і тепер його бачили у Козині Обухівського району.
Ще одна історія всеукраїнського масштабу трапилася у Переяславі в квітні. В Університеті Григорія Сковороди в Переяславі виступили відомі українські гумористи “Ветерани космічних військ” та Ігор Ласточкін. Зібралася повна зала глядачів. Частину свого виступу артисти на замовлення аудиторії присвятили міському голові Переяслава Вячеславові Саулку. Деякі епізоди з їхньої імпровізації переяславці публікували у соцмережах.
Вячеслав Саулко написав у Facebook, що вважає жарти про себе на цьому концерті “низькосортними та недолугими”, а також дорікнув університету, який запросив артистів. Опублікував фото Ігоря Ласточкіна поруч із російським коміком Азаматом Мусагалієвим і написав: “Фото, як нагадування, де саме з 2014 по 2018 заробляв гроші комік Ласточкін. Це російське шоу “однажди в росії”. Висновків не буде. Життя розставить усе по своїх місцях”.
Ігор Ласточкін прийшов у коментарі під цим дописом. Запитав про сакури, придбані коштом міського бюджету, а також додав, що ще із 2014 року закуповував для української армії автомобілі та дрони. Багато інших користувачів долучилися з критикою міського голови. Потім їхні коментарі почали зникати. Словом, комедія тривала ще деякий час після самого виступу коміків.
А найцікавіше те, що через кілька днів на іншому боці вулиці Богдана Хмельницького (навпроти алеї “сакур Саулка”) висадили ще ряд із понад пів сотні сакур. Саулко запевнив, що ці дерева придбали коштом благодійників, які не захотіли озвучувати свої прізвища на загал: “Жодної копійки з бюджету громади не витрачено. Працюємо далі, не втомлюємось, гуртуємось. Робимо все, щоб Переяславська громада розвивалась та була привабливою”.
31 травня для школярів Переяслава офіційно завершився навчальний рік. У Переяславській громаді був 161 випускник 11-х класів та 404 випускників 9-х класів, найбільше – у ліцеї імені Володимира Мономаха (колишня ЗОШ №7). Також торік було 19 медалістів, що на 6 більше ніж попереднього: 8 срібних та 11 золотих. Приблизно 90% із переяславських 11-класників складали НМТ. Ніхто не набрав максимальні 200 балів, проте були ті, що мали понад 190 балів.
Літо та осінь були насиченими спортивними подіями. Із 26 липня до 11 серпня у Парижі (Франція) тривали Олімпійські ігри. До української Олімпійської збірної увійшли 8 представників факультету фізичної культури, спорту і здоров’я Університету Григорія Сковороди в Переяславі: борчині вільного стилю Аліна Грушина-Акобія та Тетяна Сова-Ріжко, боксер Дмитро Ловчинський, плавець Владислав Бухов, футболісти Ілля Крупський, Кирило Сігеєв, Дмитро Криськів та Максим Брагару. Найкращий результат показала Аліна Грушина-Акобія, яка дійшла до чвертьфіналу у своєму виді змагань.
У 2024-му не було традиційного чемпіонату Переяславщини з футболу. Натомість, під егідою Федерації футболу Переяславщини провели два турніри: з міні-футболу “Ліга дворів” 5х5 та з міні-футболу 8х8. У “Лізі дворів”, яка завершилася 18 серпня, брали участь десять команд, а чемпіонство із 47 очками здобув Вовчків (Переяславська ТГ). Друге та третє місця відповідно посіли переяславські Farmer’s food та BOSS, у яких було по 38 очок.
Із 14 вересня до 21 грудня тривав чемпіонат з мініфутболу 8х8. Тут Вовчків також не мав конкурентів серед 7 команд. Із максимальними 36 очками він здобув чемпіонство. Друге місце із 25 очками посів BOSS, а третє – переяславський Juk Store (20 очок).
На сесії міськради Переяслава 22 серпня затвердили перелік людей, яким у 2024-му присвоїли звання “Почесний житель Переяславської громади”. Ними стали майор ЗСУ, учасник російсько-української війни Володимир Мамітько, директорка бібліотеки Університету Григорія Сковороди у Переяславі Ольга Шкира, директор Переяславської гімназії №4 Анатолій Чуян, а також 137 жителів Переяславщини, які загинули у російсько-українській війні, починаючи із 2014 року. Повний перелік – тут.
- Володимира Мамітька до відзнаки висунула ГО “Асоціація УБД та АТО Переяславщини”. У обгрунтуванні йдеться, що у грудні 2014 року він добровольцем вирушив на фронт, де протягом двох місяців виконував бойові накази під Дебальцевим. Він залишив свій пост останнім за наказом командування 17 лютого 2015 року. У квітні 2015 року став представником Переяслав-Хмельницького військового комісаріату. За виявлену особисту мужність і героїзм у захисті державного суверенітету та територільної цілісності України був нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня. Зараз обіймає посаду старшого офіцера першого відділу Бориспільського РТЦК та СП.
- Ольгу Шкиру представив Університет Григорія Сковороди в Переяславі. Вона – бібліотекар-бібліограф, заслужений працівник культури України, член Національної спілки краєзнавців України, лауреат Премії Героя України Михайла Сікорського. Має стаж бібліотечної роботи 42 роки, який реалізує у Переяславі. З травня 1998 року дотепер очолює університетську книгозбірню. Під її керівництвом бібліотека із обслуговуючого структурного підрозділу університету перетворилася у зразковий освітньо-інформаційний центр регіону.
- Анатолія Чуяна до відзнаки запропонував педагогічний колектив Переяславської гімназії №4. Він працює директором у четвертій школі із 1989 року, також викладає там історію. Загальний стаж роботи становить 44 роки та 9 місяців, з яких у Переяславській гімназії – 34 роки. Тричі обирався депутатом міської ради. Сприяв покращенню матеріальної бази закладу. Зокрема, реконструювали та замінили дах гімназії, зробили стадіон зі штучним покриттям, провели капітальний ремонт початкових класів, коридорів та центрального опалення.
Всіх відзначених та родини загиблих нагороджували під час урочистостей до Дня міста наприкінці вересня.
23 жовтня в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі провели традиційний (вже тринадцятий) всеукраїнський історико-культурологічного форум “Сікорські читання” та відзначили лауреатів Премії імені Героя України Михайла Сікорського Національної спілки краєзнавців України. Лауреатами премії у 2024-му стали:
- Степан Куций – скульптор, член Національної спілки художників України, Заслужений художник України, Почесний громадянин Переяслава (2012). Упродовж 1991-2020 рр. був директором Переяславської дитячої художньої школи. З 1993 року працював викладачем кафедри мистецьких дисциплін ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”. Створив галерею скульптурних погрудь визначних діячів, що здійснили вагомий вплив на українську історію та культуру, які представлені в екстер’єрі міста. Також низка робіт експонується в НІЕЗ “Переяслав” та університеті.
- Ігор Цепенда – вчений, дипломат, професор. Автор понад 70 наукових публікацій з історії українсько-польських відносин ХХ століття та сучасних двосторонніх взаємин України і Польщі. У 2012-2024 рр. – ректор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.
Завершувався рік досить важливою сесією 19 грудня. На ній, зокрема, приняли бюджет Переяславської громади на 2025 рік. Прогнозують надходження у сумі 393 мільйони 580 тисяч 970 гривень. Із них щонайменше 15 мільйонів мають виділити на потреби захисників України. Таку суму заклали у відповідну програму.
А ще на цій сесії гучно заговорили про проблеми переяславської лікарні, у якій медичний персонал кілька місяців не отримував повної заробітної плати через затримки виплат від НСЗУ. Дійшло до того, що громади-співзасновники лікарні змушені виділяти гроші на зарплати медикам із власного бюджету. З бюджету Переяслава у грудні виділили 1 мільйон 797 тисяч гривень. “Згідно із законодавством, НСЗУ повністю фінансує лікарню, окрім комунальних платежів. Сьогодні надаємо одноразову фінансову допомогу для покриття зарплат, однак вона не може бути щомісячною”, – написав тоді Саулко у Facebook.
Після такого року про святковий настрій якось не йшлося. Тому і великої головної ялинки у Переяславі не було. Натомість, біля першого корпусу Центру культури та мистецтв встановили понад 2-метрову штучну ялинку, а поруч облаштували експозицію вертепу, виготовлену переяславською майстринею Євгенією Демченко. Сподіваємось, що і 2025 рік буде таким же атмосферним та спокійним, як ця композиція.
Якщо хочете пригадати, яким був 2023 рік, маємо й таку публікацію. Читайте її за посиланням.
Підготував Віталій Усик
Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше ексклюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.
